Шпендівка
| село Шпендівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна | |||
| Область | Київська область | ||
| Район | Обухівський | ||
| Тер. громада | Кагарлицька міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA32120050350056049 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1580 | ||
| Перша згадка | 1580 (446 років)[1] | ||
| Населення | 730 | ||
| Площа | 3,86 км² | ||
| Густота населення | 189,12 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 09244 | ||
| Телефонний код | +380 4573 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°50′38″ пн. ш. 30°36′32″ сх. д. / 49.84389° пн. ш. 30.60889° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
178 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 09244, Київська обл., Обухівський р-н, с. Шпендівка, Центральна, буд. 7 а | ||
| Карта | |||
Шпендівка | |||
Шпендівка | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Шпе́ндівка — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Населення становить 730 осіб. Тут змальовував пейзажі майстерний художник М.Ю. Кокін.
Спендівка, село в степовій східній частині повіту, в 4-х верстах від Вінцентівки, при струмочку, в річку Горохуватку впадає. Жителів обох статей 1173, в 1790 році в 40 дворах було 423 обох статей; землі в маєтку нараховується 1945 десятин. У минулому (XVIII) столітті, ці місця зараховувалися до Кагарлицького староства. Нині маєток належить Михайлу Яковичу Рудницькому, (латинського віросповідання, народився 1828 року, син Сигізмунд, народився 1853 року). Церква в ім'я Іоанна Богослова дерев'яна, побудована в 1790 році. По штатах зарахована до 4-го класу; землі має 36 десятин. До побудови її, жителі зараховувалися до церкви с. Вінцентівка // Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. - Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2005. - с.419-420
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Іоанна Богослова с. Спендівка (Шпендівка) Вінцентівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/spen_001.xml
Герб
У лазуровому щиті на зеленій базі перехрестя чотирьох золотих доріг, що супроводжується знизу двома перекинутими золотими шаблями, покладеними в косий хрест. Поверх усього золотий спис з червоним прапорцем, облямованим золотом.[2]
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 716 | 98.08% |
| російська | 13 | 1.78% |
| румунська | 1 | 0.14% |
| Усього | 730 | 100% |
Див. також
Примітки
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).