Шосе д'Антен
Шосе д'Антен Франція  | |
|---|---|
 | |
| Населений пункт | Париж IX округ Парижа Quartier de la Chaussée-d'Antind |
| Назва на честь | Louis Antoine de Pardaillan de Gondrind |
| Дата початку забудови | 1712 |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 578 м[1] |
| Координати | 48°52′26″ пн. ш. 2°19′58″ сх. д. / 48.873888888889° пн. ш. 2.3327777777778° сх. д. |
| З'єднання | rue de la Victoired Бульвар Капуцинок Бульвар Осман boulevard des Italiensd place d'Estienne-d'Orvesd rue de Provenced rue Halévyd rue Joubertd Ла Файєтd rue Louis-le-Grandd rue Meyerbeerd rue Saint-Lazared |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑7444 ·R (Париж, IX округ Парижа, Quartier de la Chaussée-d'Antin) |
| Мапа | |
 | |
 Шосе д'Антен у Вікісховищі | |
Вулиця Шосе-д'Антен (фр. Rue de la Chaussée-d'Antin) розташована у 9-му окрузі Парижа, завдовжки 578 метрів при ширині 20 м. Вулиця має давню історію, яка тягнеться з 1712 року.
Історія
Часте перебування Луї XV у Парижі призвело до будівництва чудових резиденцій, таких як дім Луї Антуана де Пардейяна де Ґондріна, герцога Антена (1665—1736), сина маркізи де Монтеспан. Саме дім герцога Антена дав назву вулиці у 1712 р. У 1720 році ширину вулиці розширили до розміру бульвару.
Під час Французької революції вулиця була перейменована на вулицю Мірабо («rue Mirabeau») або вулицю Мірабо-патріота («rue Mirabeau le Patriote») (1791—1793). Потім названа вулицею Монблан (1793—1816).
На початку XIX століття вулиця стала центром заможних районів Парижа, заселеною, переважно представиниками вищих та середніх класів.
Попри офіційне перейменування на «вулицю Шоссе-д'Антен» ще в 1816 році, її стара назва все ще використовувалася. Александр Дюма після повернення з Флоренції мешкав на вулиці з серпня 1843 року до листопада 1844 року. Він у всіх тодішніх листах і офіційних паперах, зазвичай, позначав адресу так: дім 45, вулиця Монблан[2][3][4].
У 1894 році по сусідству з будинком, де мешкав Олександр Дюма, була заснована Галерея Лафаєт. З 1905 року Галерея поширюється на всю довжину вулиці Шосе-д'Антен.
У літературі
У XIX столітті аристократи цієї вулиці перебували у постійній конкуренції з аристократами передмістя Сен-Жермен, про що згадується у романому циклі «Людська комедія» Оноре де Бальзака. Хоча герби мешканців цієї вулиці (таких як Фредерік де Нусінген або мадам де Серізі) були не такими давніми, вони були багатшими і впливовішими за давні аристократичні родини[5].
У романі «Полковник Шабер» Бальзак пише[6]:
З якою радістю і поспіхом я попрямував на вулицю Монблан, де моя дружина мала зупинитися в моєму особняку! Але вулиця Монблан перетворилася на вулицю Шоссе-д'Антен. Я не побачив свого особняка, його продали і знесли. Спекулянти побудували кілька будинків на місці мого саду.
Примітки
- ↑ https://web.archive.org/web/20160303183907/http://www.v2asp.paris.fr/commun/v2asp/v2/nomenclature_voies/Voieactu/1940.nom.htm
- ↑ Cécile Raynal, « Promenade médico-pharmaceutique à travers l’œuvre d’Alexandre Dumas », in Revue d’histoire de la pharmacie, 90e année, n° 333, 2002, p.138 (див. en ligne)
- ↑ Stéphanie Griou et Jean-Christophe Sarrot, Ballades littéraires dans Paris du XVII au XIX, Éditions Nouveau Monde, coll. « Terre d'écrivains », 2004, p. 81 ISBN 2-84736-054-9.
- ↑ Henri Troyat : Alexandre Dumas, Paris, Grasset, 2005, n.p. (див. онлайн)
- ↑ Anne-Marie Meininger et Pierre Citron, Index des personnages fictifs de la Comédie humaine, Paris, La Pléiade, 1991 ISBN 2070108775, t. XII, « Madame de Sérisy », p. 1271-1272.
- ↑ Honoré de Balzac, Le Colonel Chabert, Hatier, 2002, p. 45-46.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).