Шляхи світу
 | |
| Автор | Вільям Конгрів  |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | The Way of the World |
| Мова | англійська |
| Жанр | комедія реставрація |
| Видано | 1700 |
Шляхи світу (англ. The Way of the World) - комедія реставрація англійського драматурга Вільяма Конгріва, вперше опублікована в 1700 році. П'єса до сьогодні ставиться у театрах і вважається однією з найвдаліших комедій в англійській літературі епохи Реставрації[1].
Зміст
П'єса розповідає про дошлюбні пригоди юної Мірабелли та прекрасного Мілламанта. Останній не може одружитися з коханою через протидію своєї тітки, леді Вішфорт. Закохані роблять неодноразові спроби переконати стару жінку прихильніше поставитися до Мірабелли, зрештою вдаючись до класичного театрального прийому перевдягання, щоб обдурити вдову.
Аналіз
По жанру ця комедія епохи Реставрації перегукується з ранніми комедіями звичаїв Джорджа Етерідже, що з'явилися кількома роками раніше. Все в ній є приводом для сатири та безкомпромісного зображення тогочасного суспільства. Хоча цей термін зазвичай не застосовується до театру, п'єса є частиною августиніанської літератури (цинізм, іронія).
"Шляхи світу" відомий своїм надзвичайно складним сюжетом, і вже тоді глядачам могло бути важко зрозуміти довгі діалоги. Сьогодні це ще більш актуально, оскільки текст містить низку архаїзмів, а також посилання на майже забутих авторів (зокрема, Френсіс Кворлс та Вільям Прінн).
Це, безперечно, найкраща п'єса автора, але вона провалилася настільки, що поклала край літературній кар'єрі Конґрева.
Імена дійових осіб
Імена героїв п'єси, що є доволі поширеним явищем у літературі, самі по собі вказують на характеристики тих, хто їх носить. Наприклад, можна легко впізнати "тисячу коханців" у Мілламанті, або "вішфорт" (або "бажання") в імені леді Вішфорт, яка палко сподівається знайти чоловіка, незважаючи на свій похилий вік. Не дивно також, що лиходія звуть Фейналл ("прикидатися").
Критика
Кілька аспектів п'єси викликають критичні дискусії:
- Кохання, виражене у п'єсі, як правило, зосереджене на матеріальній вигоді, а не на любові до партнера.
- Підпорядкування жінки чоловікові за законом і звичаями того часу та спроба покращити становище дружини лежать в основі сцени, де Мілламант висуває свої умови шлюбного контракту з Мірабеллою.
- Жодного з персонажів п'єси не можна назвати "добрим", і тому важко знайти героя чи героїню, чи взагалі когось, хто заслуговує на симпатію.
Примітки
- ↑ Our Dramatic Heritage: The Eighteenth Century, p.14, edited by Philip George Hill
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).