Шипіоне
| Шипіоне | |
|---|---|
| Народження | 25 лютого 1904[1][2][3]  Мачерата, Марке, Королівство Італія[2][3] |
| Смерть | 9 листопада 1933[4][5][…] (29 років) |
| Арко, Тренто (провінція), Trentino-Alto Adige/Südtirol, Італія[2] (туберкульоз ) | |
| Країна |  Королівство Італія[2] |
| Діяльність | художник, письменник, поет |
| Напрямок | експресіонізм |
| Роботи в колекції | |
 Шипіоне у Вікісховищі | |
Джино Бонікі (25 лютого 1904 — 9 листопада 1933), відомий як Шипіоне, — італійський художник, письменник, поет, карикатурист та ілюстратор книг.
Життєпис
Джино Бонікі народився в Мачератах. 1909 року переїхав до Риму, де пізніше поступив до Скуоли Лібера ді Нудо Римської академії витончених мистецтв.[7] Разом із Маріо Мафаєм та Антоньєттою Рафаел заснував групу художників «Римської школи віа Кавур», які були під впливом експресіонізму і виступили проти офіційно затвердженого мистецтва фашистського періоду. «Римська школа», за висловом критика, стала «ураганом у мистецькому житті Риму».
Помер в Арко 9 листопада 1933 року від туберкульозу.
Італійський художник Клаудіо Бонікі (1943 р.) — племінник Шипіоне.
Творчість
Свій перший твір Шипіоне виставив у 1927 році. Приблизно в цей час він також почав публікувати свої вірші та есеї. Інтерес до історії мистецтва змусив Шипіоне вивчити італійських старих майстрів, а також Ель Греко і Гойю.[7] Такі експресіоністи, як Хайм Сутін, Джеймс Енсор і Ґеорґ Ґросс, вплинули на розвиток його стилю, який характеризувався містицизмом й особистою символікою.[7]
Шипіоне, який не дожив до тридцяти років, став центральною фігурою «Римської школи віа Кавур». Група з'явилася як альтернатива «згасаючій величі метафізичного мистецтва і політизованій метушні пізнього футуризму».[8]
У період найбільшої своєї активності між 1927 і осінню 1930 роками він випустив свої найважливіші твори, такі як «Натюрморт з капелюшкою» (1929) і «Натюрморт з пером» (1929).[9][7] Він виставлявся на Венеціанській бієнале в 1930 році і на першій Римській квадрієнале в 1931 році.[7]
Невеликі картини Шипіоне «Апокаліпсис», 1930, «Католицький князь», 1930, жорстко ритмізовані, напоєні «дантівським» пекельним вогнем. За визначенням мистецтвознавців, ці твори «сприймаються автономним пластичним явищем в італійському живописі, що стикається більш за інші з гіркою тривогою передвоєнної Європи». Його пейзаж «Пьяцца Навона», 1930, таїть в собі відчуття «захопленого катастрофізму». Незвично експресивні, просякнуті болем міські краєвиди, написані художниками групи «Римська школа віа Кавур», виявилися різким контрастом метафізичному застиглому простору.[8]
В останні два роки свого життя туберкульоз, від якого страждав тривалий час, змусив його відмовитися від живопису на користь малюнка.[10][11]
Галерея
-
Шипіоне. «Пьяцца Навона», 1930 -
Фрагмент «Апокаліпсиса», 1930 -
Портрет кардинала Ваннутеллі, 1929
Примітки
- ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ а б в г Frattarolo R. Dizionario degli scrittori italiani contemporanei pseudonimi: 1900-1975: con un repertorio delle bibliografie nazionali di opere anonime e pseudonime — Ravenna: Angelo Longo Editore, 1975. — P. 235.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ RKDartists
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ Lucchesi S. Scipione // Grove Art Online / J. Turner — Oxford, England, Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T076988
- ↑ а б в г д Lucchesi, «Scipione [Bonichi, Gino]», Oxford Art Online.
- ↑ а б Герман М. Модернизм: искусство первой половины XX века, 2003.
- ↑ Scipione і Marchiori 1944, p. 8.
- ↑ Scipione і Marchiori 1944, p. 5.
- ↑ Pinto 2002, с. 165.
Список літератури
- Lucchesi, Sylvia. «Scipione [Bonichi, Gino]», Oxford Art Online
- Pinto, Sandra. 2002. A history of Italian art in the 20th century. Milano: Skira Editore.
- Scipione, and Giuseppe Marchiori. 1944. Disegni di Scipione. Bergamo: Istituto italiano d'arti grafiche. OCLC 18599156 (італ.)
- (італ.) Шипіоне (Джино Бонікі) [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] [1] [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.], Scuola Romana
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).