YaChudo

Шибиринівка

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

село Шибиринівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Чернігівський
Тер. громада Михайло-Коцюбинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA74100250380029777 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Шибиринівка 
Основні дані
Засноване 1650
Населення 404
Площа 0,937 км²
Густота населення 431,16 осіб/км²
Поштовий індекс 15515
Телефонний код +380 462
Географічні дані
Географічні координати 51°33′20″ пн. ш. 30°58′38″ сх. д. / 51.55556° пн. ш. 30.97722° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Водойми р. Пакулька
Місцева влада
Адреса ради 15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, селище Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50
Карта
Шибиринівка. Карта розташування: Україна
Шибиринівка
Шибиринівка
Шибиринівка. Карта розташування: Чернігівська область
Шибиринівка
Шибиринівка
Мапа
Мапа

CMNS: Шибиринівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Шибирині́вка — село в Україні, у Михайло-Коцюбинській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. До 2016 орган місцевого самоврядування — Шибиринівська сільська рада.

Населення становить 404 особи.

Історія

За даними на 1859 рік у козацькому, казенному й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 552 особи (269 чоловічої статі та 283 — жіночої), налічувалось 89 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Антонівської волості мешкало 695 осіб, налічувалось 111 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок, 7 водяних млинів[2]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 836 осіб (407 чоловічої статі та 429 — жіночої), з яких 816 — православної віри[3].

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Довжицьку, Пльохівську, Рудківську, Хмільницьку та Шибиринівську Ріпкинського району — до складу Чернігівського району.[4]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Михайло-Коцюбинської селищної громади[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чернігівського району (1923—2020) Чернігівської області, увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району[6].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

МоваКіл-тьЧастка
українська39698.02%
російська51.24%
румунська30.74%
Усього404100%

Галерея

Див. також

Посилання

Примітки

  1. ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 218)
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-268. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР". Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2016.
  5. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).