Швейків

село Швейків
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Монастириська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060310390035313
Облікова картка	Швейків.
Основні дані
Засноване	1470 (556 років)
Населення	787
Територія	5.335 км²
Густота населення	147.52 осіб/км²
Поштовий індекс	48314
Телефонний код	+380 3555
Географічні дані
Географічні координати	49°8′53″ пн. ш. 25°9′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д.
Водойми	Коропець
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Бучач
Відстань до залізничної станції	21 км
Місцева влада
Адреса ради	48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, 19
Карта
Швейків
Швейків
Мапа
Швейків у Вікісховищі

Шве́йків — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець. До 2020 року — адміністративний центр Швейківської сільської ради. До Швейкова приєднано хутір Черемхів. Населення — 692 особи (2007).

1964—1991 називалося Трудолюбівка.^[1]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Поблизу Швейкова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської і черняхівської культур.

Перша писемна згадка — 1448. У 1454 році дідичем був Теодор Бучацький-Язловецький, який віддав село для користування Юліану з Кафи як заставу за борг. Потім дідичем був Міхал «Мужило» Бучацький, який 1469 р. поміняв її на королівщину.

У 1624 році Швейків отримав маґдебурзьке право.

Через турецько-татарські напади містечко занепало. У 1830 роках ХІХ століття дідичами були Потоцькі^[3].

У 1854—1918 рр. у складі Підгаєцького повіту (Австро-Угорщина)^[4].

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

УПА допомагали: Володимир Будний (1922 р. н.), Володимир Вівчар (1926 р. н.), Іван Гаврилишин (1931 р. н.), Іван Козела (1927 р. н.), Мар’ян Крушельницький (1922 р. н.), Марія Михайлюк (1927 р. н.), Василь Олійник (1923 р. н.), Володимир Франчевський (1914 р. н.).

На спецпоселення були вивезені з політичних мотивів уродженці Швейкова:

• Василь (1926 р. н.), Роман (1929 р. н.), Тарас (1943 р. н.), Онуфрій (1900—1968), Юлія (1902–1966) Безущаки, Ольга Саджениця (Безущак; 1943 р. н.), Василь (1887—1952) та Іван (1929 р. н.) Гринчишини, Катерина Безущак (Гринчишин; 1924—1989), Захарій (р. н. невід.–1948), Галина Дихтирьова (Кравець; 1937  р. н.), Палагея (р. н. невід.–1948), Михайло (1939 р. н.) Кравці, Степан (рр. н. см. невід.), Ганна (1933— ?) Рудницькі, Ярослав Турчак (р. н. і см. невід.).

1957 внаслідок великої повені знищено багато будинків та господарських будівель.

У 1962–1966 роках село перебувало у складі Бучацького району.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Монастириської міської громади^[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Монастириського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[6].

Станом на 29 березня 2020 року в селі було інфіковано 7 осіб COVID-19 (і 44 в районі)^[7].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610714, розташована у приміщенні сільської ради.

Результати

• зареєстровано 446 виборців, явка 64,35%, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 21,13%, за «Слугу народу» і Радикальну партію Олега Ляшка — по 19,01%.^[8] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 35,27%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 13,82%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 13,45%^[9].

• церква святого великомученика Димитрія (1900, мурована, реставрована 2002).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу УСС (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

У 2012 році на початку села зусиллями двох сімей зведено скульптуру Христа Спасителя. Освячено 28 жовтня 2012 року священиком Романом Бронецьким.

У 1893—1894 роках, на цьому місці було побудовано римо-католицький костел святого Войцеха, консекрований (освячений) 1894. Пошкоджений під час бомбардування гітлерівцями у Страсний четвер 1944. Після виселення поляків, представники радянської влади вирішили збудувати господарські приміщення колгоспу, розібравши костел та плебанію^[10]. У храмі служили ксьондзи Ян Красіцкий, Станіслав Цембрух, Йозеф Еберль (за довідкою державного архіву Тернопільської обл.).

В селі встановлена фігура святого Флоріана, яка є пам'яткою монументального мистецтва.^[11]

Працюють ЗОШ І—ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

• Дяків Євген Андрійович (1984—2024) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Кирило (Михайлюк) — Єпископ Ужгородський і Закарпатський.
• Григорій Петришин — пастир, релігійний та громадський діяч.

• 
  Дорожній знак при в'їзді в село
• 
  Церква Святого Великомученика Димитрія (1900) УГКЦ
• 
  Церква ПЦУ
• 
  Символічна могила Борцям за волю України
• 
  Річка Коропець біля села

• Бабій Г., Чернихівський Г. Швейків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 629. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Барна Д., Уніят В., Федечко І. Швейків // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 88—89. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Szwejków, powiat podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 89. (пол.)
• Szwejków, powiat podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 648. (пол.)
• М. Kurzej. Kościoł parafialny p.w. Św. Wojciecha w Szwejkowie // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — 368 s., 508 il. — S. 245—247. — ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)