YaChudo

Шварно Данилович

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Шварно Данилович
д.-рус. Шварно Даниловичь
лит. Švarnas
пол. Szwarno Daniłowicz
Шварно Данилович
Шварно Данилович
Шварно Данилович
Прапор
Прапор
Великий князь Литовський
1267 — 1269
Попередник: Войшелк
Наступник: Тройден
Прапор
Прапор
Князь галицький
1264 — 1269
Співправитель: Лев I Данилович
Попередник: Данило Романович
Наступник: Лев I Данилович
Прапор
Прапор
Князь холмський
1264 — 1269
Попередник: Роман Данилович
Наступник: Юрій Львович
 
Народження: 1230 Редагувати інформацію у Вікіданих
Галич, Галицько-Волинське князівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 1270 або 1269 Редагувати інформацію у Вікіданих
Холм, Галицько-Волинське князівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Холм Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Рюриковичі (Романовичі)
Батько: Данило Романович
Мати: Анна Мстиславна
Шлюб: дочка Міндовга

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Шварно Данилович (д.-рус. Шварно Даниловичь, лит. Švarnas, пол. Szwarno Daniłowicz, біл. Шварн Данілавіч; пол. Szwarno Daniłowicz; бл. 1230 — 1269) — руський князь з династії Романовичів, князь холмський (з 1264) та белзський, великий князь литовський (1267—1269), молодший син короля Русі Данила Романовича та Анни Мстиславни.[1] Співправитель свого брата Лева I Даниловича (1264—1269).

Ім'я

Про Шварна відомо небагато, і навіть його ім'я не зовсім точно визначене. Оригінальні документи, що стосуються цього правителя, рідкісні та згадують його під різними іменами. Наприклад, у першому виданні Литовських хронік він згадується як Шкварно, але в наступних виданнях використовуються імена Скірмонт та Скірмунт, можливо, русинізоване литовське ім'я Скірмантас[2]. Сучасні джерела також згадують його християнське ім'я Юрій[3]. Зараз відомий під різними іменами в різних історіографіях, включаючи литовське Švarnas, українське Шварно Данилович, російське та білоруське Шварн, а також польське Szwarno Daniłowicz. Усі вони є варіантами імені Шварн, яке, ймовірно, є зменшувальним від слов'янського імені Сваромир[4].

Життєпис

У 1253 або 1254 Шварно одружився з дочкою литовського короля Міндовга, чим було закріплено союз між Королівством Русі і Литвою.[1]

Взимку 1254/55 (можливо 1255/56) року взяв участь у поході батька на ятвягів. Навесні 1255 або 1256 року Данило Галицький послав Шварна на міста в басейнах Случі і Тетерева, населення яких визнало владу Золотої Орди.[1]

Після смерті Данила Романовича у 1264 році володів Галицьким, Холмським, Дорогочинським князівствами і Чорною Руссю.

1262 року Шварно розбив мазовшан під Черськом[джерело?].

Мацей Стрийковський вказував, що Шварно власноручно вбив свого шваґра — мазовецького князя Земовита І[5], однак польський дослідник Александер Сьвежавський вважав, що це не виглядає правдоподібним[6].

Шварно був прихильником об'єднання сил Литви і Королівства Русі для боротьби проти ятвягів і польських феодалів.[джерело?]

Допоміг великому князеві литовському Войшелку Міндовговичу (колишньому новогрудському князю) в його боротьбі проти опозиції.[джерело?] В роки правління в Литві Войшелка (1264—1267) Новогрудок був резиденцією Шварна Даниловича як співправителя і спадкоємця трону. Після убивства Міндовга в Литві боролися дві партії — національно-язичницька і руська християнська. Перша хотіла зберегти литовську релігійну та національну самобутність, друга — орієнтувалась на християнське Руське королівство й спиралось на руський елемент в литовській державі.

1267 року Войшелк передав йому повністю владу над Литвою, а сам пішов до монастиря. Однак 1267 старший брат Шварна, галицький князь Лев Данилович, ображений тим, що Войшелк передав князівство не йому, а його молодшому братові, підступно вбив литовського князя, після чого довір'я поміж правлячими елітами обох країн було втрачено. По смерті Шварна великим князем у Литві став литовець Тройден.[1]

Примітки

  1. ↑ а б в г ЕІУ, 2013, с. 603.
  2. ↑ Oleg Łatyszonek (2006). Od Rusinów Białych do Białorusinów : u źródeł białoruskiej idei narodowej (in Polish). Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku. pp. 270–271.
  3. ↑ various authors; Hieronim Grala (1985). "Chrzestne imię Szwarna Daniłowicza. Ze studiów nad dyplomatyką południoworuską XIII i XIV w.". In Leszek Jaśkiewicz; et al. (eds.). Słowiańszczyzna i dzieje powszechne. Studia ofiarowane Profesorowi Ludwikowi Bazylowowi w siedemdziesiątą rocznicę Jego urodzin (in Polish). Warsaw: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. pp. 197–220.
  4. ↑ Jeremiah Curtin (2010). The Mongols in Russia (reprint ed.). Forgotten Books. pp. 327–329.
  5. ↑ Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі. — Варшава, 1846. — Т. 1. — С. 296.
  6. ↑ Świeżawski A. Siemowit I (ok. 1215—1262) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 66. (пол.)

Література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).