Шварно Данилович
| Шварно Данилович д.-рус. Шварно Даниловичь лит. Švarnas пол. Szwarno Daniłowicz | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1267 — 1269 | |||
| Попередник: | Войшелк | ||
| Наступник: | Тройден | ||
| |||
| 1264 — 1269 | |||
| Співправитель: | Лев I Данилович | ||
| Попередник: | Данило Романович | ||
| Наступник: | Лев I Данилович | ||
| |||
| 1264 — 1269 | |||
| Попередник: | Роман Данилович | ||
| Наступник: | Юрій Львович | ||
| Народження: |
1230  Галич, Галицько-Волинське князівство | ||
| Смерть: |
1270 або 1269 Холм, Галицько-Волинське князівство | ||
| Поховання: |
Холм | ||
| Рід: | Рюриковичі (Романовичі) | ||
| Батько: | Данило Романович | ||
| Мати: | Анна Мстиславна | ||
| Шлюб: | дочка Міндовга | ||
Шварно Данилович (д.-рус. Шварно Даниловичь, лит. Švarnas, пол. Szwarno Daniłowicz, біл. Шварн Данілавіч; пол. Szwarno Daniłowicz; бл. 1230 — 1269) — руський князь з династії Романовичів, князь холмський (з 1264) та белзський, великий князь литовський (1267—1269), молодший син короля Русі Данила Романовича та Анни Мстиславни.[1] Співправитель свого брата Лева I Даниловича (1264—1269).
Ім'я
Про Шварна відомо небагато, і навіть його ім'я не зовсім точно визначене. Оригінальні документи, що стосуються цього правителя, рідкісні та згадують його під різними іменами. Наприклад, у першому виданні Литовських хронік він згадується як Шкварно, але в наступних виданнях використовуються імена Скірмонт та Скірмунт, можливо, русинізоване литовське ім'я Скірмантас[2]. Сучасні джерела також згадують його християнське ім'я Юрій[3]. Зараз відомий під різними іменами в різних історіографіях, включаючи литовське Švarnas, українське Шварно Данилович, російське та білоруське Шварн, а також польське Szwarno Daniłowicz. Усі вони є варіантами імені Шварн, яке, ймовірно, є зменшувальним від слов'янського імені Сваромир[4].
Життєпис
У 1253 або 1254 Шварно одружився з дочкою литовського короля Міндовга, чим було закріплено союз між Королівством Русі і Литвою.[1]
Взимку 1254/55 (можливо 1255/56) року взяв участь у поході батька на ятвягів. Навесні 1255 або 1256 року Данило Галицький послав Шварна на міста в басейнах Случі і Тетерева, населення яких визнало владу Золотої Орди.[1]
Після смерті Данила Романовича у 1264 році володів Галицьким, Холмським, Дорогочинським князівствами і Чорною Руссю.
1262 року Шварно розбив мазовшан під Черськом[джерело?].
Мацей Стрийковський вказував, що Шварно власноручно вбив свого шваґра — мазовецького князя Земовита І[5], однак польський дослідник Александер Сьвежавський вважав, що це не виглядає правдоподібним[6].
Шварно був прихильником об'єднання сил Литви і Королівства Русі для боротьби проти ятвягів і польських феодалів.[джерело?]
Допоміг великому князеві литовському Войшелку Міндовговичу (колишньому новогрудському князю) в його боротьбі проти опозиції.[джерело?] В роки правління в Литві Войшелка (1264—1267) Новогрудок був резиденцією Шварна Даниловича як співправителя і спадкоємця трону. Після убивства Міндовга в Литві боролися дві партії — національно-язичницька і руська християнська. Перша хотіла зберегти литовську релігійну та національну самобутність, друга — орієнтувалась на християнське Руське королівство й спиралось на руський елемент в литовській державі.
1267 року Войшелк передав йому повністю владу над Литвою, а сам пішов до монастиря. Однак 1267 старший брат Шварна, галицький князь Лев Данилович, ображений тим, що Войшелк передав князівство не йому, а його молодшому братові, підступно вбив литовського князя, після чого довір'я поміж правлячими елітами обох країн було втрачено. По смерті Шварна великим князем у Литві став литовець Тройден.[1]
Примітки
- ↑ а б в г ЕІУ, 2013, с. 603.
- ↑ Oleg Łatyszonek (2006). Od Rusinów Białych do Białorusinów : u źródeł białoruskiej idei narodowej (in Polish). Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku. pp. 270–271.
- ↑ various authors; Hieronim Grala (1985). "Chrzestne imię Szwarna Daniłowicza. Ze studiów nad dyplomatyką południoworuską XIII i XIV w.". In Leszek Jaśkiewicz; et al. (eds.). Słowiańszczyzna i dzieje powszechne. Studia ofiarowane Profesorowi Ludwikowi Bazylowowi w siedemdziesiątą rocznicę Jego urodzin (in Polish). Warsaw: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. pp. 197–220.
- ↑ Jeremiah Curtin (2010). The Mongols in Russia (reprint ed.). Forgotten Books. pp. 327–329.
- ↑ Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі. — Варшава, 1846. — Т. 1. — С. 296.
- ↑ Świeżawski A. Siemowit I (ok. 1215—1262) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 66. (пол.)
Література
- Шварно Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 603. — ISBN 978-966-00-1359-9. (автор статті Микола Котляр) [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Квятковський А. Знайдено могилу сина Данила Галицького. Справді? [Архівовано 13 червня 2015 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2015. — 11 червня.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Шварно Данилович / Довідник з історії України [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] / ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
| Попередник Войшелк |
|
Великий князь Литовський 1267-1269 |
|
Наступник Тройден |
| Попередник Данило Романович |
|
Князь галицький 1264-1269 разом з Левом I |
|
Наступник Лев I Данилович |
| Попередник Роман Данилович |
|
Князь холмський 1264-1269 |
|
Наступник Юрій Львович |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).