Шарль Банж
| Шарль Банж | |
|---|---|
фр. Charles Ragon de Bange  | |
 | |
| Народився | 17 жовтня 1833[2][1][3] Баліньїкур |
| Помер | 9 липня 1914[1] (80 років) Ле-Шене |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | офіцер, Військовий інженер |
| Alma mater | Політехнічна школа |
| Знання мов | французька |
| Учасник | Австро-італо-французька війна |
| Військове звання | полковник (Франція)d |
| Нагороди |  |
Шарль Валера́н Раго́н де Банж (помилково Валер'єн[4], фр. Charles Valérand Ragon de Bange; 17 жовтня 1833, Баліньїкур, Шампань-Арденни — 9 липня 1914, Ле-Шене) — французький зброяр, винахідник, інженер, конструктор артилерійських установок, полковник артилерії.
Біографія
Закінчив Політехнічну школу в Парижі. Служив офіцером артилерії в Армії Франції. Учасник Австро-італо-французької війни 1859 р. та Франко-прусської війни 1870—1871 р.
Після війни як директор «Atelier de précision» у «Depôt centrale» у Парижі, керував виготовленням легких і важких польових гармат. Запропоновані ним 1876 року польові гармати калібру 80 і 90 мм були прийняті у французькій артилерії (з 1892 року всі легкі гармати, що замовлялися, робили з поршневим затвором).
Першим зумів вирішити складну конструкторську проблему із затвором у великокаліберній артилерійській системі.
Головною заслугою Ш. Банжа є винайдений ним так званий обтюратор до гвинтового затвора артилерійської зброї, який згодом став світовим військовим стандартом.
1882 року Ш. Банж зайняв місце головного директора заводів Кайля, розташованих у Тренелі, в Денені та в Дуе, і незабаром більшу частину їх реорганізував у гарматні заводи.
1884 року заводи Кайля стали змагатися під його умілим управлінням із заводом Круппа, так що сербський уряд зважився замовити у Ш. Банжа гармати для 52 батарей своєї артилерії. З того часу суперництво цих двох заводів почало все більше й більше посилюватися, іноді переходячи навіть у відкриті виклики та збуджуючи полеміку у французькій та німецькій пресі.
Гармати Ш. Банжа наприкінці XIX століття успішно конкурували за всіма параметрами з німецькими гарматами Круппа та англійськими гарматами Армстронґа. Тільки через 30 років на початку XX століття в гарматах Круппа стали застосовувати інші конструкції, що не копіюють французький винахід Ш. Банжа.
Примітки
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ Pinson G., Thérenty M. Médias 19 — 2011. — ISSN 1927-0178
- ↑ Банж, Валерьен // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література
- Владимир Кучин. Всемирная волновая история от 1800 по 1849 г. [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Банж, Валерьен // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).