Шапка-вушанка

Шапка-вуша́нка, вушанка, уша́нка^[1] (під час Громадянської війни також шапка-«колчаківка») — зимова хутряна, суконна або комбінована шапка (спочатку — чоловіча), широко розповсюджений головний убір та в країнах пострадянського простору. Вушанка отримала свою назву через наявність невідкладних навушників — «вух», в піднятому вигляді пов'язаних на маківці або на потилиці тасьмою.

Вушанка носиться в складеному стані, тобто з зав'язаними на маківці «вухами», але при необхідності «вуха» опускаються вниз разом з відворотом на потилиці, захищаючи від холоду і вітру вуха, а також частково щоки і підборіддя людини, що носить вушанку. «Вуха» також можна зав'язувати на потилиці і під підборіддям.

• 
  Зі штучного хутра, сувенір для іноземців
• 
  Армійський зразок
• 
  Вигляд збоку
• 
  Вигляд спереду

Теплий хутряний головний убір із захистом для вух є поширеним серед багатьох культур. З середини XVIII століття Російською імперією поширюється головний убір малахай, який виконував функцію вушанки.^[2]

Прообразом сучасної «шапки-вушанки» була «шапка-колчаківка», яка набула широкого вжитку в Білій армії Колчака в 1918—1919 роках.^[3][4]  Пізніше мода на вушанки з круглою тулією поширюється в робочому середовищі Петрограда, а потім і по всій Росії.

Вушанка почала заміняти будьонівку як основний зимовий головний убор з 1940 р., оскільки будьонівки виявилися неефективними в холодних умовах під час війни проти Фінляндії (фінська армія широко використовувала вушанки). З 1942 р. вушанка стала стандартним зимовим головним убором радянської армії.

Вушанка широко використовується армією країни-агресора у війні проти України.

Вушанки широко використовувалися ЗСУ у період 1991–2022 р. як продовження традицій радянської армії. Через незручність використання вушанок у бойових умовах з 2022 р. триває їх заміна на флісові головні убори.

У західному світі вушанка є складовою частиною стереотипного «російського образу» разом із балалайкою і валянками (наприклад, в голлівудському кінематографі, на карикатурах тощо), по-англійськи називається просто shapka. Схожі шапки поширені не тільки на території колишнього СРСР, а й у ряді інших країн, таких, як Китай, Північна Корея, Монголія, також присутні на творах пізньосередньовічного європейського живопису, зокрема, північного Відродження.

Схожа шапка (але без довгих вух і з ґудзиком на маківці) поширена в Фінляндії і є складовою частиною зимових одностроїв армії, прикордонної охорони та поліції. У минулому вони широко використовувалися армією і шюцкором під час Зимової війни 1939—1940 рр. та війни 1941-1944 р.).

Внаслідок катастрофічного досвіду війни у зимових умовах 1941 р. на Східному фронті вермахт, війська СС і частини поліції на окупованих територіях почали використовувати вушанки з 1942 р. Втім, розповсюдження вони набули лише серед офіцерського складу, тоді як серед солдатів частіше використовувалися кепі з боками, що опускалися. Також вушанки були поширені в частинах фольксштурму в кінцевий період війни (як від радянських, так і від німецьких армійських вони відрізнялися більшим розміром).

У ННА та Народній поліції НДР носили вушанки радянського зразка з кокардою НДР.

Вушанки нерідко носять також в Канаді, де вона виступає і як елемент зимового обмундирування деяких збройних формувань. Вушанки є складовою частиною зимового одягу канадської поліції, а також поліції та рейнджерів (мобільних спостерігачів-охоронців) у багатьох штатах США.

З 2000-х років вушанка є елементом загальнонімецької зимової форми поліції ФРН.

У 2011 році профспілка поліцейських землі Північний Рейн-Вестфалія протестувала проти носіння хутряних шапок-вушанок «російського зразка». Представник профспілки поліцейських GdP А. Плікерт заявив, що «поліцейські в шапках-вушанках виглядають» курям на сміх: «… Ми все ж не в Москві.» З 15 тисяч патрульних округу вушанку замовило всього одна тисяча поліцейських. За словами представника профспілки, міністерство внутрішніх справ тестувало іншу модель — бейсболку з захистом для вух, — однак та провалила тест, а вушанка виграла.^[5][6]