YaChudo

Чилесіто

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Чилесіто
ісп. Chilecito
вул. Х. В. Гонсалеса у Чилесіто
вул. Х. В. Гонсалеса у Чилесіто
вул. Х. В. Гонсалеса у Чилесіто
Основні дані
29°10′00″ пд. ш. 67°30′00″ зх. д. / 29.16667° пд. ш. 67.50000° зх. д.
КраїнаАргентина Аргентина
РегіонЛа-Ріоха (Аргентина) Ла-Ріоха
Столиця дляChilecito Departmentd Редагувати інформацію у Вікіданих (департамент Аргентини)
Засновано19 лютого 1715
Населення33 724 особи (2010)
Висота НРМ1080 м
Назва мешканцівchileciteño
Телефонний код
(+54)
3825
Часовий поясUTC-3
GeoNames3861445
OSM ↑3586751 ·R (Chilecito Department)
Поштові індексиF5360
Міська влада
АдресаJosé Hernandez 62 - (5360) CHILECITO
Мер містаСильвія Гайтан (PJ)
Мапа
Чилесіто. Карта розташування: Аргентина
Чилесіто
Чилесіто
Чилесіто (Аргентина)
Чилесіто. Карта розташування: Ла-Ріоха
Чилесіто
Чилесіто
Чилесіто (Ла-Ріоха)
CMNS: Чилесіто у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Чилесі́то (ісп. Chilecito) — місто в аргентинській провінції Ла-Ріоха, адміністративний центр однойменного департаменту.

Географія

Сьєрра-де-Фаматіна

Місто Чилесіто розташоване у Долині Антінако й оточене зі сходу гірським хребтом Сьєрра-де-Веласко (найвища точка — 4920 м), а з заходу — хребтом Сьєрра-де-Фаматіна (висота до 6097 м).

У регіоні, де знаходиться Чилесіто, досить часто бувають землетруси, але вони зазвичай мають невелику інтенсивність. Руйнівні землетруси трапляються тут приблизно раз на 30 років. Останні з них були:

  • 12 квітня 1899 року силою 6,4 бала за шкалою Ріхтера
  • 24 жовтня 1957 року силою 6 балів за шкалою Ріхтера
  • 28 травня 2002 року силою 6 балів за шкалою Ріхтера

Історія

Місто Чилесіто було засноване 19 лютого 1715 року іспанським колонізатором Домінго де Кастро-і-Басаном (ісп. Domingo de Castro y Bazán) під іменем Вілья-Санта-Рита (ісп. Villa Santa Rita — поселення Святої Рити). Згодом назву поселення було змінено на Вілья-Архентіна (ісп. Villa Argentina), а пізніше — на Чилесіто.

Походження назви Чилесіто достеменно не відоме. За однією з версій ім'я міста походить від індіанської назви місцевості Чилеойто (червона земля) або Чилое (червоний). За іншою версією своєю назвою Чилесіто завдячує великій кількості робітників-чилійців, які працювали на місцевих шахтах, коли місто було одним з осередків золотої лихоманки кінця ХІХ ст.

1905 року з міста Чилесіто до копальні «Ла Мехікана», яка знаходилася на горі Сьєрра-де-Фаматіна на висоті 4600 м, було збудовано канатну дорогу довжиною 35 км[1] для транспортування гірничої породи, з якої добували золото, платину, мідь і свинець. Будівництвом керував німецький інженер Адольф Блайхерт (нім. Adolf Bleichert)[2]. Дорога працювала за допомогою парових машин і мала 9 станцій. Щомісяця канатна дорога перевозила 12 тис. т породи, яку вантажили у поїзди й перевозили залізницею до порту Буенос-Айреса, звідки кораблями доправляли до Англії, оскільки шахта належала англійцям. З початком Першої світової війни копальня почала занепадати й була остаточно закрита 1926 року.

25 жовтня 1982 року канатну дорогу у Чилесіто було проголошено національною історичною пам'яткою, поблизу неї створено музей.

  • Пам'ятна монета, присвячена будівництву канатної дороги
    Пам'ятна монета, присвячена будівництву канатної дороги
  • Опора Канатної дороги
    Опора Канатної дороги
  • Вагонетки
    Вагонетки

1989 року святу Риту Касійську було офіційно затверджено покровителькою міста. Щороку 22 травня на її честь у місті відбувається свято і хресна хода.

2004 року законом № 25813 філію Університету Ла-Ріохи, яка працювала у Чилесіто з 1973 року, було реорганізовано у Національний університет Чилесіто.

Економіка

Місто Чилесіто знаходиться в зоні пустельного клімату, але землі навколо міста штучно зрошують підземними водами, завдяки чому на них можна вести сільськогосподарську діяльність. Основними культурами, що вирощуються тут, є виноград і маслини. Також культивують фрукти і горіхи.

Серед галузей промисловості розвинена харчова, зокрема виноробство.

Ще з доколумбових часів у Чилесіто існують копальні, де розробляються поклади золота та інших корисних копалин. Найбільший розквіт гірничої промисловості у місті прийшовся на кінець ХІХ — початок XX ст. З 1999 року уряд провінції намагається відродити цю галузь економіки, але через протести екологічних активістів ці наміри зазнають невдачі.

Також у Чилесіто розвинений туризм. Основними туристичними атракціями міста є:

  • канатна дорога 1905 року
  • маєток «Самай Уасі», що належав відомому аргентинському громадському діячу Хоакіну Віктору Гонсалесу
  • чавуноливарні заводи XVIII-ХІХ століть
  • виноробні підприємства, які організують екскурсії й дегустації
  • ботанічний сад «Чирау Міта» в околицях міста, який має велику колекцію кактусів і сукулентів
  • музей італійської скульпторки Носенти Пісетті
  • заказник Лос-Кодорадос
  • Околиці Чилесіто
    Околиці Чилесіто
  • Каньйон Ріо-Міранда
    Каньйон Ріо-Міранда
  • маєток «Самай Уасі»
    маєток «Самай Уасі»
  • ботанічний сад «Чирау Міта»
    ботанічний сад «Чирау Міта»

Населення

Згідно з переписом населення 2010 року населення Чилесіто складає 33 724 особи. Місто є другим за величиною у провінції Ла-Ріоха. Чилесіто утворює міську агломерацію разом з навколишніми населеними пунктами Ангінан, Лос-Сарм'єнтос, Сан-Мігель і Ла-Пунтілья.

Чисельність населенняРік2002503003504004505001968198219992011201420162018НантуенСтатистика населення
Рік Чисельність
1869 1406
1895 2557
Рік Чисельність
1914 2125
1947 6121
Рік Чисельність
1991 22 485 [3]
2001 29 453 [4]
Рік Чисельність
2010 33 724 [5]
2022 58 798 [6]

Клімат

Місто Чилесіто знаходиться у зоні холодного аридного клімату (BWk за класифікацією Кеппена).

Клімат Чилесіто
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 31,6 30,2 27,3 24,8 20,9 17,2 16,7 19,8 22,6 26,0 29,9 31,6 24,9
Середня температура, °C 24,1 22,8 20,0 17,8 13,9 9,9 9,1 11,9 14,8 18,2 21,2 23,3 17,3
Середній мінімум, °C 17,2 16,3 14,0 11,5 6,4 2,7 2,1 4,2 7,2 10,5 14,1 16,1 10,2
Норма опадів, мм 45 31 32 9 5 6 5 4 4 5 21 22 189
Днів з опадами 4 4 4 2 1 1 1 0,7 0,9 1 3 3 26
Вологість повітря, % 60 63 66 66 64 64 61 52 52 54 57 57 60
Джерело: Servicio Meteorologico Nacional[7]

Примітки

  1. ↑ Cooper, Max (вересень 2012). El cablecarril de Chilecito a La Mejicana (PDF). Ciencia Hoy (іспанською) . Архів оригіналу (PDF) за 18 серпня 2017. Процитовано 2017.
  2. ↑ González, Carlos Eduardo (6 березня 2013). CABLECARRIL CHILECITO-LA MEJICANA Un cable hacia las nubes. Alpinismonline (іспанською) . Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 2017. [Архівовано 2017-05-19 у Wayback Machine.]
  3. ↑ перепис населення в Аргентині 1991
  4. ↑ перепис населення в Аргентині 2001
  5. ↑ перепис населення в Аргентині 2010
  6. ↑ перепис населення в Аргентині 2022
  7. ↑ Datos Estadísticos (Período 1961-1990) (іспанською) . Servicio Meteorologico Nacional. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 2017.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).