Чорнолізці

село Чорнолізці
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Тисменицька міська громада
Код КАТОТТГ	UA26040330190052769
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1390 (636 років)
Населення	3097
Площа	21,73 км²
Густота населення	142,52 осіб/км²
Поштовий індекс	77471
Телефонний код	+380 03436
Географічні дані
Географічні координати	48°49′56″ пн. ш. 24°54′0″ сх. д. / 48.83222° пн. ш. 24.90000° сх. д.
Водойми	р. Ворона
Відстань до обласного центру	до обласного центру 25 км км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Незалежності, 2, с. Чорнолізці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77471
Карта
Чорнолізці
Чорнолізці
Мапа
Чорнолізці у Вікісховищі

Чорнолі́зці — село Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Входить до складу Тисменицької міської громади.

Перші сліди перебування людини на території Чорнолізців сягають доби пізнього палеоліту (40−10 тис. років до н. е.) та мезоліту (10−6,5 тис. років до н.е.). Наприкінці ХІХ століття під час археологічного розкопок експедиції Віденського федерального інституту геології під керівництвом Б.Редта на березі річки Ворона було виявлено людський скелет, який антрополог Хофрат Лангер ідентифікував як доліхоцевальний череп. На території села також виявлено артефакти трипільської культури, зокрема кремʼяну сокиру та кремʼяний серп, які увійшли до колекції графа Володимира Дідушицького. Перша письмова згадка про село припадає на 1390 рік (згідно з працею польського історика Пшемислава Домбковського). У "Актах ґродських і земських" село згадується 30 липня 1436 року як Czarnoluscze. У період Польсько-литовсткої доби та пізніших часів поселення зазнавало нападів татарських орд, а також було залучене до подій визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Одним із великих земельних власників у селі був Евстахій Рильський — посол Галицького крайового сейму.^[1]

Село Чорнолізці розташоване у південно-східній частині Івано-Франківського району Івано-Франківської області, на правому березі річки Ворона. Межує з населеними пунктами: Пшенишники, Слобідка, Нові Кривотули, Старі Кривотули, Гринівці та Терновиця. Відстань до обласного центру (м. Івано-Франківськ) становить 28 км, а до колишнього районного центру (м. Тисмениця) — 18 км на південь.^[2]

Місцевість горбиста; основна частина села розміщена на пагорбах, де спостерігається найбільша щільність забудови. За рельєфним розташуванням виділяються історичні мікротопоніми (давні назви): Драбівка, Дільниці, Козячка, Фігура. Найвищою точкою над рівнем моря є Саковська гора, висота якої становить 310 м. На схід і північ від села простягаються широколистяні ліси, а травʼяна рослинність відзначається неоднорідністю.^[3]

За ландшафтним зонуванням територія села має перехідне положення — від лісостепової зони Руської рівнини до прикарпатських лісів середньоєвропейського типу.^[2]

Клімат помірно-континентальний. Середня температура липня становить +18 ºС, січня — -8 ºС. Середня річна кількість опадів — 600мм. У зимовий період випадає близько 10% річної норми опадів; сніговий покрив нестійкий (утримується від 40 до 78 днів). Переважають західні та північно-західні вітри зі середньою швидкістю 5 м/с (взимку — до 10 м/с). В останні десятиліття спостерігається тенденція до зміни клімату: загальне підвищення температури в літній період, а також окремі екстремальні зимові похолодання (зокрема, у 2010 році зафіксовано абсолютний мінімум - 34 ºС).^[2]

Основною водною артерією є річка Ворона (притока Бистриці), яка має довжину 81 км та площу басейну 679 км². Швидкість течії в межах села становить 0,7-1м/с, дно мулувато-піщане, береги круті (2-4м). Замерзання відбувається на початку грудня, а крижаний покрив утримується близько трьох місяців.^[2]

Для річки характерні весняні паводки, а також літні й осінні повені. Найбільші повені зафіксовано у 1969, 1971, 2008, 2010, 2020 роках, коли підтоплювалася центральна частина села.^[2]

До гідромережі також належать притоки Ворони (Стара річка, Вир, Закут) та ставки в урочищах Крисина, Ждутин, Язвін, Малярів кут, Копито. Озера представлені переважно старицями річок, які в сухі періоди пересихають.^[2]

За структурою ґрунтів переважають чорноземи, сірі опідзорені та глибокі малогумосні чорноземи ( вміст гумусу — від 3,5% до 6%). На лісових ділянках переважають світло-сірі ґрунти^[2].

Церква Перенесення мощей святого Миколая. Хрестоподібна п'ятибанева, дерев'яна. Побудована 1910 р. на кошти греко-католицької громади. Належить до ПЦУ.

19 грудня 2021 р. Івано-Франківський Архієпископ і Митрополит УГКЦ Владика Володимир Війтишин освятив новозбудований храм Св. Миколая.^[4]

• о. Симон Бродайлуєвич (1789—1797)
• о. Тома Ганінчак (1789—1807)
• о. Михайло Коратницький (сотрудник) (1805)
• о. Теодор Хомич (1807—1851)
• о. Іван Хомич 1832
• о. Ант. Депутович, адміністратор парохії, лист. 1851 — жовт. 1853
• о. Станіслав Кнігіницький, листопад 1853 — травень 1859
• о. Антоній Струтинський, адміністратор парохії, червень 1859 — червень 1860
• о. Антоній Гузар (*1827 — †21.07.1870). Парох: липень 1860—1870 р. Похований на цвинтарі с. Чорнолізці. Був молодшим братом прадіда майбутнього митрополита УГКЦ Любомира Гузара, Дмитра Гузара (парох с. Завалів).
• о. Фаустин Шепарович(1833 — +16.07.1877) Парох: 1871—1877
• о. Олексій Заклинський (*1819 — †1891) Парох: 1877—1880. За його служіння в селі 1878 року заснували Братство тверезості, завданням якого були антиалкогольна пропаганда та особистий приклад негативного ставлення до алкоголю. Всі, хто відрікався від нього, привселюдно присягали в церкві, а після цього їх імена вносили до списку членів братства. Таких з 19 травня по 29 грудня 1878 року було зареєстровано 214 осіб. Чоловіки, які зловживали алкоголем, мали загальний осуд від односельців і в скорому часі виправлялися.
• о. Сабин Киселівський (*1842 р.+25.04.1901 р.) Парох: з 15 січня 1880—1901
• о. Іван Калинський (сотрудник) 1906—1907
• о. Лев Каленський (*1843— †1930) Висвячений в сан священника 1872 р. Парох: 1907—1922 рр. Саме з активною участю о. Каленського в селі було встановлено 1921 р. хрест на пам'ять тверезості (зберігся до сьогодні) та ліквідації панщини, який офірував Гнат Атаманюк. За час його служіння побудована наша церква. 1922—1930 рр. служіння с. Білі Ослави
• о. Матюк (сотрудник)
• о. Євген Петровський (*? м.Тлумач — †1935 с. Чорнолізці) Парох: 1929—1935 рр.. Похований на старому цвинтарі в с. Чорнолізці, вище церкви.
• о. Дмитро Валіхновський (*1906 — †1997) Висвячений у сан священника 1933 р. єпископом Іваном Лятишевським Парох: 1936—1939 рр.
• о. Євген Жеребецький Парох: 1939—1947
• о. Євген Болехівський Парох: 1947—1950. 28 березня 1950 арештований і засуджений на 25 років позбавлення волі.
• о. ієромонах Аполінарій (Дуткевич) (*1890 — †1957) син професора Бережанської гімназії. Настоятель: 1950—1957. Його віряни запам'ятали як доброго проповідника, оратора, високоосвічену й знаючу людину. Він передплачував велику кількість газет і журналів. Похований на сільському цвинтарі с. Чорнолізці.
• о. Возняк
• о. Тадей Ільницький
• о. Захарій Пісецький Настоятель: 6 травня 1959 р.
• о. Степан Волочій (*14.10.1930 — †2005 с. Бабче)
• о. Василь Федорак
• о. Григорій Юрах (*3.03.1944 р. c. Ганьківці — †16.02.2020 р. м. Коломия) Настоятель 1968—1973 р. Завдяки дарові спілкування з різними віковими групами, йому вдалося залучити до церкви молодь. Він заохочував юнаків до вступу в духовні семінарії і сприяв їм у цьому.
• о. Іван Климбус (*24.11.1930 р. с. Глибоке) Висвячений на священника в 1966 р. Закінчив Одеську Духовну семінарію (1967). Настоятель: 1973—1975 рр.
• о. Тадей Сурак (*13.02.1938 — †15.03.2003 р. с. Кутище) Настоятель с. Чорнолізці та інших навколишніх сіл 1975—1982, Черніїв, Кутище, Білогірка, Делева, і знову Чорнолізці і Слобідка 1985—2003. За два рази був настоятелем в с. Чорнолізці 25 років. Похований в с. Кутище Тлумацького р-ну біля старої церкви Різдва Івана Хрестителя.
• о. Михайло Федорак (1911—?) Настоятель:1982-1985
• о. Сергій Пода (*12.11.1964 м. Калуш — †2010 с. Чорнолізці) Висвячений в сан священика в 1989 р. 1990 року закінчив Московську Духовну семінарію. Настоятель Свято-Троїцького кафедрального собору м. Івано-Франківськ 2000—2003 рр. В Чорнолізцях Настоятель: 2003—2010 рр. Похований в с. Чорнолізці на сільському цвинтарі.
• о. Василь Качур (*26.10.1966 р. с. Братківці) Настоятель с. Криворівня 1990—1995 рр. Із 2010 р. настоятель с. Чорнолізці.

В селі працює загальноосвітня школа, де навчаються понад 300 дітей. Будинок культури почав роботу в серпні 2015 після капітального ремонту. Більшість жителів села відвідують церкву ПЦУ, проте є і кілька греко-католиків і свідків Єгови. Заробляють жителі села переважно сезонними роботами за межами нашої держави.

Багато вихідців села перебувають або на постійному або на тимчасовому проживанні у США, Великій Британії, Австрії, Італії, Португалії, Ізраїлі тощо.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

• Czarnołośce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 760. (пол.) — S. 760. (пол.)

• Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району