Чорний корсар

Чорний корсар
Il corsaro nero
Жанр	бойовик[1], кінокомедія, фільм про піратівd і пригодницький фільм[2]
Режисер	Енцо Джікка Паллі
Сценарист	George Martind і Vincenzo Gicca Pallid
У головних ролях	Теренс Гілл, Бад Спенсер, Сільвія Монтіd, George Martind, Diana Lorysd, Сел Боргезеd, Едмунд Пурдом, Luciano Pigozzid, Лучано Катеначчі, Carlo Realid, Mónica Randalld, Aldo Cecconid, Pasquale Basiled, Fernando Bilbaod, Gustavo Red і Carolyn De Fonsecad[2]
Художник	Juan Alberto Solerd[2]
Дистриб'ютор	MOKÉPd
Тривалість	99 хв.
Мова	італійська
Країна	Італія
Рік	1971
IMDb	ID 0066950
Чорний корсар у Вікісховищі

«Чорний корсар» (італ. Il corsaro nero, англ. Blackie the Pirate) — італійська пригодницька кінокомедія 1970 року (вийшла в прокат у 1971 році) за участю Теренса Гілла та Бада Спенсера. Стрічка є нетиповою для цього акторського дуету, оскільки вони мають дуже мало спільного екранного часу, а Спенсер виступає в ролі антагоніста.

Наприкінці XVII століття відомий піратський капітан Блекі дізнається про великий вантаж іспанського золота після випадкової зустрічі з Доном Педро. Блекі розробляє план, як вистежити цей корабель і захопити золото. Його головним суперником у цьому стає віцекороль іспанської колонії.

Блекі вирушає на Тортугу (відоме піратське поселення), де зустрічає трьох інших піратських капітанів — Монбарка, Де Люссака та Скулла (Черепа). Кожен із них має власну інформацію щодо золота. Монбарк виставляє на продаж двох полонених, захоплених із купецького фрегата. Дон Педро впізнає серед них дружину віцекороля, і Блекі викуповує її. Однак капітан Скулл також здогадується, ким є ця жінка, і намагається укласти з Блекі угоду. Отримавши відмову, Скулл об'єднується з двома іншими піратами, щоб усунути конкурента. Блекі вдається перехитрити трійцю, втекти від них і дістатися острова Сан-Луїс, де він розкриває таємницю золотого вантажу.

Коли Блекі повертається, виявляється, що суперники захопили його корабель «Лють» (Fury), щоб використати у своїх цілях. Скулл бере команду Блекі в полон і погрожує їм катуваннями, якщо ті не видадуть інформацію. Блекі влаштовує диверсію, звільняє своїх людей, але втрачає власне судно. Проте тепер уже сам Скулл опиняється в його полоні. Блекі реквізує корабель Скулла «Еребус» (Erebus) і вирушає на ньому на перехоплення іспанського золота.

• Теренс Гілл — капітан Блекі
• Сільвія Монті — Ізабель
• Джордж Мартін — дон Педро
• Діана Лоріс — Мануела
• Моніка Рандаль — Кармен
• Саль Боргезе — Мартін
• Паскуале Базіле — Стіллер
• Фернандо Більбао — Моко
• Бад Спенсер — капітан Скулл (Череп)
• Альдо Чекконі — вербувальник
• Паоло Магалотті — Алонсо
• Густаво Ре — дворянин
• Лучано Пігоцці — Монбарк
• Карло Реаль — Де Люссак

• Зйомки фільму розпочалися одразу після завершення роботи над вестерном «Мене звуть Трійця» (1970), але ще до того, як той вийшов у прокат. Творці стрічки тоді навіть не здогадувалися, наскільки феноменальним буде успіх «Трійці» та їхньої нової комедійної формули.
• Щойно зйомки «Чорного корсара» добігли кінця, актори та знімальна група майже одразу перейшли до виробництва сиквелу — «...інакше ми розсердимося» (або «Мене все ще звуть Трійця», 1971).
• Через обмежений бюджет масштабні морські битви у фільмі не знімали з нуля — замість цього творці використали архівні кадри (стокові матеріали) з інших старіших історичних стрічок^[3].