YaChudo

Число Вольфа

Переглядів: 1. Оновлено 10.11.2026.

Число Вольфа з 1750 року

Число́ Во́льфа (міжнародне число сонячних плям, відносне число сонячних плям, цюрихсь б'ютьке число) — назване на честь швейцарського астронома Рудольфа Вольфа; числовий показник кількості плям на Сонці. Є одним із найпоширеніших показників сонячної активності.

Число Вольфа для даного дня обчислюється за формулою

W = k ( f + 10 g ) {\displaystyle W=k(f+10g)\,\!} ,

де

W {\displaystyle W} — число Вольфа;
f {\displaystyle f} — число плям, що спостерігаються;
g {\displaystyle g} — число груп плям, що спостерігаються;
k {\displaystyle k} — нормувальний коефіцієнт.

Нормувальні коефіцієнти k {\displaystyle k} виводяться для кожного спостерігача і телескопу, що дає можливість спільно використовувати числа Вольфа, обчислені різними спостерігачами. За міжнародну систему прийняті числа Вольфа, які в 1849 році розпочала публікувати Цюрихська обсерваторія, і для яких коефіцієнт k {\displaystyle k} прийнято вважати рівним 1. В наш час[коли?] список всіх спостережень плям і визначення середньомісячних [1] і середньорічних[2] значень чисел Вольфа відбуваються в Центрі аналізу даних щодо впливу Сонця в Бельгії[3]. Існують також ряди чисел Вольфа, відновлені за непрямими даними для епохи, що передували 1849 року.

Якщо значення числа Вольфа у майбутньому буде збільшуватися, це означає, що кількість сонячних плям також буде збільшуватися, а сонячна активність зростатиме.

Швейцарським астрономом Максом Вальдмайєром[4] отримана наступна емпірична залежність між середньорічними значенням числа Вольфа і сумарною площею сонячних плям:

F = 16 , 7 W {\displaystyle F=16{,}7\;W\,\!} ,

де F {\displaystyle F\,} — площа плям в мільйонних долях півсфери. Однак є ряд вказівок[5] на зміну характеру цього зв'язку з часом.

Примітки

  1. ↑ середньомісячні значення чисел Вольфа. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 25 лютого 2012. [Архівовано 2012-04-02 у Wayback Machine.]
  2. ↑ середньорічні значення чисел Вольфа. Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 25 лютого 2012. [Архівовано 2012-05-25 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Центрі аналізу даних по впливу Сонця (Бельгія)
  4. ↑ Waldmeier M. Ergebnisse und Probleme der Sonnenforschung. 2 Auflage, Leipzig, 1955.
  5. ↑ См. Витинский Ю. И., Копецкий М., Куклин Г. В. Статистика пятнообразовательной деятельности Солнца. — Наука, 1986.

Див. також

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).