Чжу Гаочі

Чжу Гаочі
4-й Імператор Мін
7 вересня 1424 — 29 травня 1425 року
Попередник:	Чжу Ді
Спадкоємець:	Чжу Чжанцзі
Народження:	16 серпня 1378[1]  Пекін
Смерть:	29 травня 1425 (46 років)  Пекін
Причина смерті:	хвороба
Поховання:	Xianling Tomb of the Ming Dynasty (Beijing)d
Країна:	імперія Мін[2]
Рід:	Династія Мін
Батько:	Чжу Ді[1][2]
Мати:	Сюй Їхуа[1][2]
Шлюб:	Empress Chengxiaozhaod, Q8250452? і Q17362626?
Діти:	Чжу Чжанцзі[3][2], Zhu Zhanshand, Zhu Zhanaod, Zhu Zhangangd, Zhu Zhanjid, Zhu Zhanyind, Zhu Zhanjund, Zhu Zhanshand, Zhu Zhankaid, Zhu Zhanyongd, Princess Jiaxingd, Princess Yanpingd, princess Te'and, Q11071667?, Princess Qingdoud, Princess Qinghed і Princess Zhendingd
Чжу Гаочі у Вікісховищі

Чжу Гаочі (кит.: 朱高熾; піньїнь: Zhu Gaochi), храмове ім'я Женьцзун (кит.: 仁宗; піньїнь: Renzong; 16 серпня 1378 —29 травня 1425) — четвертий імператор династії Мін. Девіз правління — Хунлі (Велике Сяйво).

Народився 16 серпня 1378 року. Старший син імператора Чжу Ді. Здобув гарну освіту, виховувався у конфуціанському дусі. Замолоду допомагав батькові. Часто залишався регентами під час військових походів Чжу Ді. Саме Чжу Гаючи було доручено організовувати 6-ту морську експедицію у 1421 році під орудою Чжен Хе. Після смерті батька у 1424 році стає імператором. Продовжував зовнішню та внутрішню політику свого попередника, зокрема облаштовував нову столицю, піклувався про налагодження економічних зв'язків між півднем та північчю країни. Водночас намагався придушити повстання у В'єтнамі (тривало з 1418 року). Втім за станом здоров'я не міг виявляти необхідну активність — Чжу Гаочі мав ожиріння, хворобу ніг. Зрештою 29 травня 1425 року помер від серцевого нападу.

• Ann Paludan: Chronicle of the Chinese Emperors. Thames & Hudson, London 1998, ISBN 0-500-05090-2