Чжао Хуань

Чжао Хуань кит. 趙桓 кит. 赵桓
9-й Імператор династії Сун
19 січня 1126 — 20 березня 1127 року
Попередник:	Чжао Цзі
Спадкоємець:	Чжао Гоу
Ім'я при народженні:	кит. 趙亶[2]
Народження:	23 травня 1100  Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун
Смерть:	14 червня 1161 (61 рік)
Країна:	Династія Сун[1]
Рід:	House of Zhaod
Батько:	Чжао Цзі[3][1]
Мати:	Empress Xiangongd[3][1]
Шлюб:	Empress Renhuai; Empress Zhud[1]
Діти:	Zhao Chend[1], Zhao Jind, Zhao Xund[1] і Roujia princessd
Автограф:
Чжао Хуань у Вікісховищі

Чжао Хуань (кит. трад.: 趙桓; піньїнь: Zhào Huán), храмове ім'я Ціньцзун (спрощ.: 钦宗; кит. трад.: 欽宗; піньїнь: Qīnzōng; 23 травня 1100 — 14 червня 1161) — дев'ятий імператор династії Сун, останній правитель Північної Сун. Імператор Ціньцзун був старшим сином і очевидцем спадкоємця імператора Хуейцзун. Його мати була дружиною імператора Хуейцзун, імператрицею Ван. У 1126 році, коли сили імперії Цзінь під проводом Юрченів вторглися в Імперію Сун, починаючи першу облогу Біньцзіна, перелякавшись, імператор Хуейцзун мав намір тікати, але його чиновники переконали спочатку зректися престолу, а потім тікати. Потім Хуейцзун зрікся престолу і передав свій трон імператору Цинцзуну, а потім прийняв титул Тайшанг Хуан («Імператор у відставці») і втік у сільську місцевість.

Походив з імператорського роду Чжао. Був сином Чжао Цзі. Зійшов на трон 1126 року після зречення свого батька, якого вразили раптові атаки чжурчженів.

Новий імператор спробував організувати оборону північних земель та столиці — міста Кайфен, але йому забракло досвіду й підтримки з боку військовиків. Іншим фактором було те, що серед чиновників переважали вихідці з південних префектур. Вони не вважали за потрібне витрачати сили та кошти задля оборони півночі. Водночас він виявив себе нерішичум та довірливим. 1127 року, повіривши наклепам, зняв з посади талантовитого військовика Лі Гана, чим одразу скористались вороги. Зрештою чжурчжені 1127 року вдерлись до Китаю, розбили армію Сун, згодом раптово захопили Кайфен, а разом з тим колишнього імператора, Хуейцзуна, та чинного — Ціньцзуна.

1128 року Чжао Хуаня разом із батьком відрядили до столиці чжурчженів, міста Янцзінь, а 1130 року заслали на північ (сучасна провінція Хейлунцзян, північна Маньчжурія). Лише 1141 року колишньому імператору виділили наділ на території сучасної провінції Ганьсу й надали титул ґуна. Разом з тим він перебував у становищі заручника. Не маючи змоги вільно пересуватись, увесь час проводив в отриманому маєтку, де й помер 1161 року.

Залишившись самостійно розбиратися з вторгненням Цзінь, імператор Циньцзун призначив генерала Лі Ганга (李綱), щоб очолити військових Суна і відбитися від загарбників. Однак імператор Циньцзун не був вирішальним лідером і часто виносив погані рішення. Врешті-решт, він усунув Лі Ганга з його посади та призначив Чжао Гоу на переговори, але його схопили і вимагали викуп. Це може сприяти рішенню імператора Гаозунга не врятувати Цінцьзун. Перша облога Бяньцзіна закінчилася після того, як Циньцзун подарував місто чжурчженям і платив їм щорічну данину. Імператор Хуейцзун повернувся, почувши, що облога закінчена.

Незважаючи на це, як тільки армії Цзінь покинули Кайфен, імператор Ціньцзун відмовився від угоди і відправив дві армії, щоб відбити війська чжурчженів, які атакують Тайвань, і зміцнити оборону Чжуншаня і Хецзяня. Армія з 90 000 солдатів та інша з 60 000 була розгромлена силами Цзінь до червня. Друга експедиція з порятунку Тайваня також була невдалою. Імператор Ціньцзун відхилив пропозицію про посилення північних кордонів, мотивуючи це тим, що вони ніколи не зможуть повернутися, і відправив своїх генералів до інших частин країни. Імператорський суд Цзінь направив до Сун двох послів. Два посли були дворянами з колишньої династії Ляо. Імператор Ціньцзун неправильно оцінив ситуацію і вважав, що їх можна використовувати для обернення проти правителя Цзінь, імператора Тайцзунга. Імператор Ціньцзун відправив закодований лист, запечатаний у воску свічок, запросивши їх приєднатися до Сун, щоб утворити союз Анті-Цзінь, але посли передали лист імператору Тайцзунгу і в помсту звинуватили імператора Ціньцзуна в порушенні мирного договору і направили ще більшу армію проти Сун.

Оскільки Ціньцзун помилково вилучив армію для розміщення в різних частинах країни, сили Цзінь врешті-решт прорвали стіни столиці Сун, Біньцзінь, в 1127 році і окупували місто в історично відомій події як Цзінкангський інцидент («Цзинканг» був ім'я імператора Цінцзун.) Імператор Ціньцзун разом зі своїм батьком імператором Хуейцзун та рештою їхньої родини потрапили в полон до сил Цзінь, що означало кінець Північної Сун. Брат Ціньцзуна Чжао Гоу зумів втекти до південного Китаю, де він відновив імперію як династію Південних Сун і став історично відомим як імператор Гаоцзун.

20 березня 1127 року імператор Ціньцзун та його батько були понижені до статусу простолюдинів і 13 травня 1127 року депортовані до столиці Цзінь. У 1128 році двоє колишніх імператорів Сун були змушені одягнути траурні сукні та вшанувати предків імператорів Цзінь у їхньому родовому храмі. Крім того, правитель Юрчен, імператор Тайдзун, дав двом колишнім імператорам Сун зневажливі титули, щоб принизити їх: імператора Ціньцзуна називали «маркізом Чонхун» (重 昏 侯; буквально «Маркіз з подвійною головою»), а імператора Хуейцзуна — «герцогом Гуньде „(昏 德 公; буквально“ Герцог з каламутною головою»). У 1141 р., Коли Імперія Цзінь нормалізувала відносини з (Південною) Імперією Сун, чжурчженці перейменували титул імператора Ціньцзуна в більш нейтрально звучачий «Герцог Тяньшуйський командуючий» (天水 郡公), який базується на командуванні, розташованому в верхів'я річки Вей. Через кілька місяців колишній імператор почав отримувати платню завдяки своєму дворянському статусу. Він прожив решту свого життя в полоні в імперії Цзінь, яка використовувала його як заручника для тиску на імперію Сун. У 1142 році імператор Гаозун підписав Шаосінський договір, який уклав мир з династією Цзінь. Це знищило шанс Цінцзуна повернутися. У 1156 році, в акті приниження, імператор Цзінь, який на той час був принцом Вітання, наказав йому та колишньому імператору Тяньцуо Ляо змагатися у матчі поло. Імператор Ціньцзун був слабким і кволим, і тому швидко впав з коня. Сам імператор Тяньцуо, незважаючи на те, що був дуже старим, був більш знайомий з верховою їздою, намагався врятуватися, але стрільці Чжурчжені обстрелили його до смерті. Імператор Ціньцзун помер як хворий і розбитий чоловік у 1161 році, провівши дві третини свого життя в династії Цзінь. Йому виповнився 61 рік на момент смерті. Його назва храму означає «Шанований предок».

• Цзінкан (靖康) 1126—1127

Імператриця Чжу(династія Чжу) — дружина (1102—1127)

• Чжао Чень — коронований принц (1117—1128), перший син
• Принцеса Руджія (1121)

Дефеї (династія Чжу) — дружина (1110—1142)

• Чжао Цзінь (1127) — другий син
• Дочка (1130)

Кайрен, з клану Чжен (才 人 鄭氏), особисте ім'я Цинюнь

• Чжао Сюнь (趙 訓 1129) — третій син

Кайрен, з клану Ді (才 人 狄 氏; 1114), особисте ім'я Югуй (玉輝)

• Дочка (1129)

• [1] [Архівовано 29 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Династія Сун [Електронний ресурс] // Міжнародне радіо Китаю. — 2017. — Режим доступу до ресурсу: http://ukrainian.cri.cn/848/2017/01/25/2s47583.htm [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Династія Сун [Електронний ресурс] // China ABC----XIV:Історія. — 2016. — Режим доступу до ресурсу: http://ukrainian.cri.cn/chinaabc/chapter14/chapter140108.htm [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Попок А. А., Трощинський В. П. КИТАЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kytay [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Урусов В. Б. Китай [Електронний ресурс] / В. Б. Урусов // Кримський Інститут сходознавства НАН України Україна та Українська асоціація синологів від імені The Chinese Studies. — 2018. — Режим доступу до ресурсу: https://chinese-studies.com.ua/sites/default/files/Archive/2018/2/6.pdf [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.].