Четьї мінеї

«Четія Мінея» або «Четьї Мінеї» (від грец. μηυιαϊος — «місячний» і давньоруськ. четьє — «читання», «чтєніє») себто «Читання Місячні» — церковно-релігійні збірники, у яких житія Святих, перекази, повчання тощо розміщено по днях кожного місяця, відповідно до дати вшанування Старою, Східною Церквою того чи того Святого. Виникли на Сході Християнського Царства у Візантії в IX столітті. На теренах Старої, Святої, Княжої, Київської, а отже і Коронної Русі і Рідної України на її Руїнах як жанр церковної літератури (церковно)слов’янською і (старо)руською мовами вперше зафіксовані в XI віці від Різдва Христового, хоча очевидно що місцеві християни про їх існування могли знати і раніше, ще до хрещення Русі Князем Володимиром.

Усистематизовані в 1-й пол. XVI століття за ініціятивою новгородського архиєпископа, а згодом Митрополита Макарія, т. зв. Великі Четьї Мінеї у 12-ти томах. Відомо 3 списки:

• Софійський, найстарший, покладений 1541 року в Софійський собор Новгорода Великого тоді ще архиєпископом Макарієм;
• Успенський, уклав уже Митрополит Макарій у Успенський Катедральний Собор у Москві 1552 року;
• Царський, який укладали для Царя Русі Івана IV Грозного 1554 року;

В основу покладено Мінеї, що побутували на русьських землях, доповнені матеріялами з Пролога, Торжественників, Патериків, зокрема Патерика Києво-Печерського, Златоструя, Маргарита, словами й повчаннями отців церкви — Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого та ін. Переробив, доповнив Димитрій Ростовський, а видала в 4-х томах під назвою «Книги житій святих» друкарня Києво-Печерської лаври (1689–1705); друге виданок — 1711–18. У наступні часи видавала синодальна друкарня з певними змінами й доповнинами. Києво-Печерська друкарня змогла видати передрук московського синодального виданку лише 1764. Були популярними серед грамотних верств населення в Україні.

• Четья-Мінея 1489
• Кирилична українська рукописна писемність XI–XVII ст.
• Палеографія
• Хронологія давньоруської літератури

• О. М. Дзюба. Четьї мінеї [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 534. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
• Полный православный богословскій энциклопедическій словарь. Въ двухъ томахъ. М.: Изд-во П. П. Сойкина, 1913 (рос. дореф.)
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.
• Четьї Мінеї // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Четьї_Мінеї

• Мінеї Четьї [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Мінеї Четьї // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 238.
• Абрамович Семен. Четьї мінеї // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 619—620. — 634 с.
• Мінея // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 995-996. — 1000 екз.
• Торжественник // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 489.
• Четьї мінеї // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 576.