YaChudo

Червона рута — 1993

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Червона рута.
Червона рута-1993
ЖанрПоп-музика, рок-музика, акустична музика (авторська пісня)
Починається28 травня 1993
Закінчується6 червня 1993
Місце проведенняДонецьк
КраїнаУкраїна Україна
Попередня подіяЧервона рута-1991
Наступна подіяЧервона рута-1995
Вебсайт
rutafest.art

III Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута — 1993» відбувся з 28 травня по 6 червня 1993 року в місті Донецьк. Фестиваль став важливою культурною та геополітичною подією, оскільки вперше проводився на сході України в період гострих економічних трансформацій та шахтарських страйків.

Історія та особливості проведення

Кількість учасників відбіркових турів по всій країні склала 1825 осіб, а до фінальної частини у Донецьку приїхали 128 солістів, гуртів та бардів.[1][2][3]

Після розпаду СРСР організація фестивалю стала складним завданням через втрату державної підтримки та брак комерційного фінансування.[4] За спогадами сучасників, фестивалі того часу часто являли собою симбіоз ентузіазму музичних фанатів та місцевих функціонерів, де роль спонсорів нерідко перебирали на себе градоутворюючі підприємства.[5] Попри складні соціокультурні умови регіону, фінальні заходи викликали значний ажіотаж.[6] Заключний гала-концерт проходив на центральній площі Леніна під зливою, проте багатотисячна аудиторія не розійшлася до завершення виступів.[6] Організатори фестивалю проводили масштабну просвітницьку роботу, читаючи лекції про українську музику на місцевих підприємствах та в закладах освіти.[6]

Всупереч скептичним прогнозам, захід став помітною подією для шахтарського краю. На центральній площі міста вперше замайорів триколірний червоно-чорно-білий фестивальний прапор, де кожен колір символізував окремий жанр: поп-, рок-музику та авторську пісню (співану поезію).[3] Однак реалії фестивального побуту були далекими від гламуру: лауреати отримували як нагороди побутову техніку, а дипломи часто залишалися забутими в готельних номерах після постфестивальних святкувань.[5]

На сцені фестивалю виступали майбутні зірки української естради — Руслана, Олександр Пономарьов, Віктор Павлік (у складі гурту «Анна-Марія») та Ірина Шинкарук.[3] Загальний виконавський рівень конкурсантів виявився настільки високим, що журі збільшило кількість запланованих лауреатських місць із 12 до 15, хоча жанр авторської пісні цього року оцінили як найслабший.[3]

Найвищу нагороду фестивалю — Гран-прі — виборов родинний рок-гурт із Івано-Франківщини Брати Блюзу.[3] Справжньою кульмінацією став виступ гурту «Брати Гадюкіни», чия поява перед донецькою публікою з піснею «Хлопці з Бандерштадту» стала символом єднання українського музичного простору.[7]

Лауреати фестивалю

За результатами конкурсних виступів журі визначило переможців у трьох офіційних категоріях:[3][8]

Гран-прі фестивалю

Акустична музика

Лауреати

  • I премія — не присуджено
  • II премія — Олександр Войтко (м. Вінниця)
  • III премія — Вікторія Лозова (м. Бровари)
  • III премія — Сергій Шишкін (м. Володимир-Волинський)

Дипломанти

Популярна музика

Лауреати

  • I премія — Ірина Шинкарук (м. Житомир)
  • I премія — Олександр Пономарьов (м. Хмельницький)
  • II премія — Алла Попова (м. Біла Церква)
  • II премія — Гурт «Турбо Техно Саунд» (м. Івано-Франківськ)
  • III премія — Роман Бурлак (м. Коломия)
  • III премія — Світлана Моцаренко (м. Миколаїв)
  • III премія — Гурт «Анна Марія» (соліст Віктор Павлік, м. Тернопіль)
  • III премія — Гурт «Компроміс» (м. Донецьк)

Дипломанти

Рок-музика

Лауреати

  • I премія — Гурт «Нація» (м. Київ)
  • II премія — Гурт «999» (м. Львів)
  • II премія — Гурт «Вій» (м. Київ)
  • III премія — Гурт «Неборак Рок Бенд» / Олександр Неборак (м. Львів)

Дипломанти

  • Гурт «The В’йо» (м. Кобеляки, Полтавська обл.)
  • Гурт «Д’еректор» (м. Сторожинець, Чернівецька обл.)
  • Гурт «Анейрос» (м. Івано-Франківськ)
  • Гурт «Пентагон» (м. Чернівці)
  • Гурт «Мертва зона» (м. Рівне)
  • Гурт «Страйк» (м. Київ)

Значення фестивалю

«Червона рута — 1993» зафіксувала зміну музичних орієнтирів. Якщо 1989 рік був часом «гімнів свободи», то 1993-й став часом пошуку музичної ідентичності в умовах нових реалій шоу-бізнесу. Фестиваль підсвітив проблеми індустрії: відсутність фінансової підтримки артистів та непрофесійність медіа-середовища. Водночас він вивів на загальноукраїнський рівень цілу плеяду артистів, які сформували контент для теле- та радіопрограм наступного десятиліття («Джемікс», «Гарячий компот»).[5]

Примітки

  1. ↑ Герегова С.В. ЧЕРВОНА РУТА, фестиваль сучасної укр. пісні та popularної музики. Енциклопедія історії України. Процитовано 3 червня 2026.
  2. ↑ “Червона рута” — як культурний феномен. Мета і структура діяльності фестивалю. Офіційний сайт Всеукраїнського фестивалю «Червона рута». Процитовано 3 червня 2026.
  3. ↑ а б в г д е Фещук Н. (2002). «Ти признайся мені, де тепер цвіте «Рута». ivasyuk.org.ua (укр.). Газета «Чернівці», № 50, 51. Архів оригіналу за 15 червня 2009. Процитовано 6 червня 2026.
  4. ↑ Оксана Мамченкова (18 травня 2017). Фестивальна історія: як прогриміла і чому стихла "Червона рута". Українська правда. Процитовано 16 червня 2026.
  5. ↑ а б в Харинович, Сергій (1 липня 2017). Нова музична географія. tyzhden.ua (укр.) . Український тиждень. Процитовано 16 червня 2026.
  6. ↑ а б в Музиченко, Ярослава (24 вересня 2014). Анатолій Калениченко: «Червона Рута» замовляла музику. umoloda.kiev.ua (укр.) . Україна молода. Процитовано 14 червня 2026.
  7. ↑ Стрижова, Ольга (28 квітня 2020). «Червона Рута-93» в Донецке, «хлопці з Бандерштадту» и последний выход Цоя. Концерты для ностальгии на карантине. radiosvoboda.org (рос.) . Донбас.Реалії. Процитовано 5 червня 2026.
  8. ↑ Переможці III фестивалю «Червона рута–1993» (м. Донецьк, 28 травня–6 червня 1993 р.) (PDF). rutafest.art (укр.) . Дирекція Всеукраїнського фестивалю «Червона рута». Процитовано 6 червня 2026.

Джерела

Посилання


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).