YaChudo

Чень Кайге

Переглядів: 0. Оновлено 31.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чень.
Чень Кайге
кит. 陈凯歌 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 серпня 1952 (74 роки)
Пекін
ГромадянствоКНР КНР
Національністькитаєць
Місце проживанняПекін Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьрежисер
Alma materПекінська кіноакадеміяd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпутунхуа[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1984 — тепер. час
НапрямокКитайське кіно п’ятого поколінняd[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusПрощавай, моя наложнице і Yellow Earthd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен комітету Народної політичної консультативної ради КНРd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЧен Хуай'ай
У шлюбі зChen Hongd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиАртур Чень Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Сазерленд Трофі (1985)

Золота пальмова гілка (1993)

Los Angeles Film Critics Association Award for Best Foreign Language Filmd (1993)

National Board of Review Award for Best Foreign Language Filmd (1993)

премія БАФТА за найкращий неангломовний фільм (1994)

New York Film Critics Circle Award for Best Foreign Language Filmd

IMDbID 0155280 Редагувати інформацію у Вікіданих

Чень Кайге (кит.: 陈凯歌, нар. 12 серпня 1952 ) — китайський кінорежисер, неодноразовий лауреат міжнародних премій.

Життєпис

Народився у 1952 році у Пекіні. Був сином відомого режисера Чень Хуай'ая. За часи культурної революції долучився до хунвейбінів. Виступив проти діяльності батька. У 1978 році поступив до Пекінської кіноакадемії, яку закінчив у 1982 році.

Дебютним повнометражним фільмом Ченя стала «Жовта земля», яку він випустив у 1984 році. Цією стрічкою молодий режисер одразу привернув до себе увагу: «Жовта земля» була включена до конкурсу фестивалю в Локарно і отримала там приз «Срібний леопард». У 1988 році Чень вперше був запрошений на Каннський кінофестиваль, але справжній міжнародний успіх принесла йому картина «Прощай, моя наложниця» у 1993 році, що зібрала велику кількість нагород, включаючи «Золоту пальмову гілку» та премію BAFTA.

Після успіху «Прощавай, моя наложнице» Чень у 1990-ті поставив ще два історичних фільми: «Місяць-спокусник» (1996 рік) та «Імператор і вбивця» (1998 рік). У 2002 році вийшов його перший (і натепер єдиний) англомовний фільм «Убий мене ніжно». Стрічка «Клятва» у 2005 році окреслила перехід режисера до нового стилю, що значно відрізняється від попередніх його робіт.

Чень також знявся в декількох фільмах, зокрема у фільмі Бернардо Бертолуччі «Останній імператор» у 1987 році та його власних «Імператор і вбивця» й «Разом».

Його фільм 2012 року «Спіймана в тенета», був обраний на 85-ту церемонію вручення премії Оскар в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ Cowan N. 4th and 5th GENERATIONS of CHINESE FILMMAKING | Higher Learning — TIFF, 2013.
  4. ↑ https://web.archive.org/web/20200501203917/https://gbtimes.com/fifth-generation-directors-and-their-journey-recognition

Джерела

  • Stefan Kramer: Geschichte des chinesischen Films, Stuttgart und Weimar: Metzler, 1997, S. 156ff.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).