Час дракона

«Час дракона
Конан-завойовник»

Обкладинка журналу Weird Tales за грудень 1935 року
Автор	Роберт Говард
Назва мовою оригіналу	The Hour of the Dragon Conan the Conqueror
Країна	США
Мова	англійська
Жанр	фентезі
Видавництво	США: Weird Tales
Видано	грудень 1935 року
Попередній твір	The Man-Eaters of Zamboulad
Наступний твір	Червоні цвяхи

«Час дракона» чи «Конан-завойовник» (англ. The Hour of the Dragon, англ. Conan the Conqueror) — фентезійний роман американського письменника Роберта Говарда. Часто називається його найкращою роботою^[1]. Один з останніх творів, опублікований за життя письменника, та єдиний роман у його творчості^[2].

Говард планував опублікувати роман в англійського видавця Денніса Арчера, для чого у травні 1934 року відправив йому рукопис з твором, але видавництво збанкрутіло^[2]. Тоді письменник ділить твір на п'ять частин та публікує його на сторінках журналу Weird Tales з грудня 1935 року по квітень 1936. У формі єдиного твору Час Дракона, вийшов у видавництві Gnome Press 1950 року. З маркетингових міркувань видавництво змінило назву твору на «Конан-завойовник». Під оригінальною назвою твір вийшов тільки 1977 року.

Роман «Час дракона» перекладено низкою мов світу, у тому числі японською, італійською, фінською, французькою, німецькою, шведською, чеською, російською, сингальською та іспанською.

У 2025 році опублікований і український переклад^[3].

Варвар Конан, солдат фортуни, авантюрист, зійшов на престол Аквилонії, несподівано показавши себе королем суворим, але досить справедливим та здатним турбуватися про підданців. Та небіж Конанового попередника Нумедідеса, Валерій, вважає себе, а не варвара, справжнім спадкоємцем трону. Валерій іде на змову із давніми ворогами Аквилонії, принцем Немедії Тараском, його кузеном бароном фон Тор Амальріком та жерцем-розстригою Орастом. Здібний некромант Ораст зумів здобути могутній чаклунськй талісман — Серце Арімана — і воскресити мумію страшного чаклуна Ксалтотуна. В результаті чаклунства Ксалтотуна Конан знерухомлений. Зрадники переодягають іншу людину в його обладунки та вдають, ніби Конан загинув. Але Ксалтотун допоки наказує зберегти йому життя, маючи на варвара плани.

Ксалтотун пропонує Конану далі офіційно правити, але за умови, що фактичним правителем Аквилонії буде сам чаклун. Конан відмовляється, тож Валерія коронують. 3мовники бояться Ксалтотуна, тому крадуть у чаклуна Серце Арімана, допоки Ксалтотун у трансі від порошку чорного лотоса, та віддають талісман злодієві, який завинив борг честі Тараскові (так, навіть злодій мав якесь уявлення про честь), наказавши кинути реліквію у море. Та злодій не знає справжньої сутності талісману, сприймає як коштовність, рубін чи карбункул, і продає.

Конан тікає з полону, йому допомагає закохана у нього юна рабиня Зенобія, яка викрала ключі від його кайданів і клітки. Вдвох вони пробираються крізь палац і Конан випадково він бачить, як талісман віддають злодієві. Потім Конан покидає перетинає Аквилонський кордон і зустрічає відьму Зелату. Вона дає йому туманні натяки на майбутнє. Конан також отримує віщі сни, сенсу яких поки не розуміє.

На власний подив, Конан зустрічає прибічників. Його друг Сервій розповідає про долі інших вірних йому людей і підготовку до страти графині Альбіони. Конан вирушає до Тарантії та таємним проходом проникає до Залізної Вежі, де мають стратити графиню. Він убиває ката і звільняє Альбіону. Їх переховують опозиційні жерці Асури, яких він захистив свого часу від вигнання з країни жерцями офіційного культу Мітри. Головний жрець Асури, Хадрат, є ясновидцем і розповідає Конанові, хто такий Ксалтотун і чим небепечне його відродженння. Тепер Конан розуміє, що повинен розшукати Серце Арімана. Валерій дізнається про втечу Конана й посилає за ним асасинів.

Переодягнений у найманця, Конан мандрує в пошуках талісмана. Він дізнається, що Серце Арімана тепер у графа Вальбросо. Його поплічники схопили купця, якому злодій продав талісман, та катують, щоб він відчинив скриньку з талісманом. Коли Вальбросо робить це за підказкою вмирущого купця, його вколює отруйна голка і він помирає. Його поплічник Белозо тікає з коштовністю. Конан в гонитві падає з коня і непритомніє. Отямившись, він зустрічає та вбиває гуля. Далі Конан відвідує свого знайомого контрабандиста. Той неохоче погоджується допомогти в пошуках Белонзо. Нарешті Конан знаходить Белозо мертвим, але Серце Арімана вже відвозить у море галера зі Стиґії. Асасини ранять Конана, він убив усіх, крім одного.

Конана забирають работорговці. Але інші раби впізнають його та піднімають бунт. Прибувши вслід за галерою, Конан з'ясовує, що вона відпливла напередодні, але відомо, що справа пов'язана з культом Сета. Переодягнений на жерця, Конан зустрічає злу принцесу-вампірку Аківашу, ледь вислизає з її пасток та стає свідком воскресіння жерця Тутмекріса в піраміді. Асасин нарешті знаходить сліди Конана, вимагає від жерців видати Конана, але жерці впевнені, що варвара тут немає, б`ються з асасином, і всі гинуть, окрім Тутмекріса. Той віддає Конану коштовність і виводить його з піраміди. Тим часом мешканці Аквилонії незадоволені правлінням Валерія. Ксалтотун убиває Ораста та переймається можливістю повернення Конана.

Зібравши багатотисячну армію з сусідніх країн, Конан веде її в Аквилонію. Ксалтотун намагається затопити військо, та без Серця Арімана його магія надто слабка. Поки Ксалтотун працює над тим, щоб перемогти Конана за допомогою чаклунства, аквилонець Тиберій переконує Валерія атакувати Конана з тилу, використовуючи маловідому стежку. Та це виявляється пастка людей, розорених та знедолених Валерієм, і Тиберій атакує військо Валерія, щоб помститися за раніше вчинену з ним несправедливість – спалений маєток, страчених синів та збезчещену й закатовану дочку. Хадрат і Зелата доставляють Серце Арімана до Ксалтотуна, зривають його плани наслати пошесть та землетрус на військо Конана, і чаклун від удару магії Серця знову перетворюється на мумію. Валерій та Амальрік гинуть, а полонений Тараск обкладений контрибуцією. Конан викупляє Зенобію з рабства та обіцяє зробити її своєю королевою.