YaChudo

Цуньсінь Лі

Переглядів: 1. Оновлено 10.11.2026.

Цуньсінь Лі
кит. 李存信 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився26 січня 1961 (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ціндао, Шаньдун, КНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австралія
 КНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожній керівник, хореограф, артист балету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materBeijing Dance Academyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер Ордену Австралії

Queensland Australian of the Year awardd (2014)

IMDbID 1856871 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтlicunxin.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Цуньсінь Лі (англ. Cunxin Li; нар. 26 січня 1961, Циндао, Шаньдун, Китай) — китайсько-австралійський артист балету, який став біржовим маклером. Художній керівник Квінслендського балету в Брисбені, Австралія. Ушанований Орденом Австралії.

Біографія

Шостий з семи братів[3]. Ріс у злиднях у комуні неподалік міста Циндао в провінції Шаньдун, КНР. Йому часто доводилося утримувати свою бідну сім'ю. Ранні роки збіглися з правлінням Мао Цзедуна над новою комуністичною нацією. Лі мав сильне бажання служити Комуністичній партії Китаю. Був дуже політично побожний і зрештою вступив до Комуністичного союзу молоді Китаю. В одинадцять років культурні радники Цзян Цін визначили його вчитися в Пекінську академію танцю, де студенти мали проходити 16-годинне навчання на день. Він навчався в академії протягом семи років. Режим у Пекінській академії танцю був суворим, день розпочинався о 5:30 ранку. Лі добре виступав у класі політики[4], але погано в балеті. Це змінилося, коли він зустрів учителя Сяо, який захоплювався балетом. Пристрасть Сяо вплинула на нього, і до кінця семирічного навчання Лі став дуже добрим танцюристом[3][5].

Художній керівник Х'юстонського балету, Бен Стівенсон, викладав два семестри в Пекінській академії танцю. Він запропонував повну стипендію двом танцюристам для навчання в літній школі балету в Х'юстоні, і Лі обрали одного з них. Він став одним із перших студентів Пекінської академії танцю, який вирушив до США за фінансової підтримки центрального уряду Китайської Народної Республіки[6].

Після навчання у літній школі втік на Захід. Його затримали у китайському консульстві у Х'юстоні. Його дезертирство викликало гучні заголовки у США. Почав стосунки з американською танцівницею-початківцем Елізабет Маккі, і 1981 році вони одружилися, щоб він міг уникнути депортації. Після 21 години переговорів і втручання Джорджа Буша-старшого (тоді віцепрезидента США) Лі дозволили залишитися в США як вільній людині, але його китайське громадянство анулювали[6].

Згодом танцював у Х'юстонському балеті протягом шістнадцяти років, за цей час завоював дві срібні й одну бронзову медалі на міжнародних балетних конкурсах. У Лондоні познайомився з балериною Мері Маккендрі з Рокгемптона, Австралія. 1987 року вони одружилися[7]. 1995 року разом з двома дітьми переїхали до Мельбурна, Австралія. Лі став головним танцюристом в Австралійському балеті. У пари троє дітей: Софі (1989), Томас (1992) та Брайді (1997)[8].

У липні 2012 року призначений художнім керівником Квінслендського балету[9]. Він зарекомендував себе як твердиня культурного життя Брисбена. 2009 року названий Австралійським батьком року[10].

У липні 2016 року Барбара Бер і Роберт Вайт з Музею Квінсленду назвали новий виявлений вид павуків Maratus licunxini на честь Лі[11]. Бер сказала, що виступ Лі у виставі «Сон літньої ночі» нагадав їй приголомшливе видовище спарювання павука-павича. Лі сказав, що для нього це було честю, також зазначив, що «побачивши цього неймовірного павука, складний шлюбний танець, химерну розмітку павича, я можу зрозуміти, чому Барбара встановила зв'язок з нашими артистами балету»[12][13].

Після 18-річної перерви повернувся на сцену Квінслендського балету і виступив у ролі Дросельмеєра в «Лускунчику», який поставив Бен Стівенсон. Знову танцював зі своєю дружиною Мері Маккендрі, з якою востаннє танцював у цьому творі 26 років тому у Х'юстоні[14][15].

На честь його дня народження 2019 року призначений офіцером Ордену Австралії за «видатну службу виконавчому мистецтву, особливо балету, як танцюрист і художній керівник»[16].

Кар'єра біржового маклера

1995 року прибув до Австралії, через вивих кісточки не міг займатися танцями. Влаштувався в Australia and New Zealand Banking Groups і почав трирічний дипломний курс в Австралійському інституті цінних паперів. Раніше він уже цікавився фондовим ринком, працюючи у Х'юстонському балеті. Австралійський балет і ANZ Securities дозволили працювати одночасно у двох професіях — танцях і бути біржовим брокером. Щопонеділка, середи та п'ятниці він працював у брокерській фірмі з 7.30 ранку до полудня, потім прямував до Австралійського балету на репетиції і готувався до виступів. І так протягом двох років. Він вважав, що це були його найкращі роки як танцюриста: «Я досяг рівня, який, як я думав, ніколи не досягну, злиття техніки та майстерності. Коли я був молодший, моя техніка могла бути ліпшою, але мені бракувало художньої зрілості». 1999 року залишив балет і приєднався до фінансової консалтингової фірми Bell Potter Securities, щоб створити свій азійський відділ[17].

«Останній танцюрист Мао»

2003 року опублікував свою автобіографію «Останній танцюрист Мао». Він отримав безліч нагород, зокрема нагороду «Австралійська книга року». 2008 року дитяча версія цієї книги, «Останній танцюрист Мао: селянський принц» (ілюстрації Енн Спудвілас), здобула премію Австралійської асоціації видавців «книга року для дітей молодшого віку»[18] та премію дитячої книги «літературна премія Квінсленду»[19].

Книга екранізована 2009 року в однойменному художньому фільмі режисера Брюса Бересфорда «Останній танцюрист Мао». Головні ролі виконали Чи Цао, Брюс Грінвуд і Кайл Маклаклен[20]. На Міжнародному кінофестивалі у Сан-Паулу 2009 року фільм отримав Приз глядацьких симпатій як найкращий іноземний повнометражний фільм.

Нагороди та визнання

  • 2025 — премія конкурсу «Приз Лозанни» за заслуги.

Бібліографія

  • Li Cunxin. Mao's Last Dancer. — Penguin Books, 2003. — ISBN 0-670-02924-6.

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ а б ::: OzHosting :::. web.archive.org. 22 березня 2004. Архів оригіналу за 22 березня 2004. Процитовано 8 червня 2020.
  4. ↑ Li Cunxin, ContributorDancer; author of Mao's Last Dancer (27 серпня 2010). Mao's Last Dancer (англ.). HuffPost. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 8 червня 2020.
  5. ↑ My Day: Ballet director Li Cunxin. BBC News. 24 березня 2014. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  6. ↑ а б 'Mao's last dancer' tells his story // Christian Science Monitor. — 2004. — 14 травня. — ISSN 0882-7729. Архівовано з джерела 20 вересня 2020.
  7. ↑ Dance of the peasant prince (англ.). The Sydney Morning Herald. 6 вересня 2003. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  8. ↑ Mao's Last Dancer film tie-in by Li Cunxin. — Penguin Books Australia. — ISBN ISBN 9780670073481.
  9. ↑ Li Cunxin (англ.). Saxton Speakers. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  10. ↑ Mao's Last Dancer is Australia's top dad (англ.). www.abc.net.au. 28 серпня 2009. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 8 червня 2020.
  11. ↑ New dancing spider named for dancing icon (англ.). Arts Queensland. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  12. ↑ Amy Mitchell-Whittington (11 липня 2016). Mao's last dancer Li Cunxin inspires name of peacock spider (англ.). Brisbane Times. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  13. ↑ Dancing spider named after Mao's Last Dancer, Li Cunxin (англ.). www.abc.net.au. 11 липня 2016. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 8 червня 2020.
  14. ↑ Mao's Last Dancer Li Cunxin makes ballet return after 18 years (англ.). www.abc.net.au. 7 грудня 2017. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  15. ↑ michellegately. Mao's Last Dancer Li Cunxin and ballerina wife reunite on stage (англ.). Morning Bulletin. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  16. ↑ Zhou, Naaman (9 червня 2019). Queen's birthday honours list recognises trailblazers Rosie Batty and Ita Buttrose. The Guardian. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  17. ↑ From Mao to now, a dancer takes stock (англ.). The Age. 31 серпня 2003. Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 9 червня 2020.
  18. ↑ Brooks wins Book of the Year award (англ.). The Sydney Morning Herald. 16 червня 2008. Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 9 червня 2020.
  19. ↑ Department of the Premier and Cabinet - 2008 winners. web.archive.org. 20 вересня 2008. Архів оригіналу за 20 вересня 2008. Процитовано 9 червня 2020.
  20. ↑ Mao's Last Dancer. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 9 червня 2020.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).