Цоков Олег Юрійович
| Олег Юрійович Цоков рос. Олег Юрьевич Цоков | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-лейтенант | |||||||
 | |||||||
| Загальна інформація | |||||||
| Народження | 23 вересня 1971  Газалкент, Ташкентська область, Узбецька РСР, СРСР | ||||||
| Смерть | 11 липня 2023 (51 рік) Бердянськ, Запорізька область, Україна (ракетний удар[1][2][3] ) | ||||||
| Поховання | Майкоп | ||||||
| Alma Mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | ||||||
| Військова служба | |||||||
| Роки служби | 1990–2023 | ||||||
| Приналежність |  Росія | ||||||
| Війни / битви | |||||||
| Командування | |||||||
| |||||||
 Цоков Олег Юрійович у Вікісховищі | |||||||
Оле́г Ю́рійович Цо́ков (рос. Олег Юрьевич Цоков; 23 вересня 1971, Газалкент, Узбецька РСР — 11 липня 2023, Бердянськ, Україна) — російський воєнний злочинець, генерал-лейтенант Збройних Сил РФ, заступник командувача Південного військового округу (2023) і фігурант списку воєнних злочинців у російсько-українській війні. Командир 144-ї мотострілецької дивізії (2022), заступник командувача 49-ї загальновійськової армії (2018—2019), командир 205-ї окремої мотострілецької бригади (2015—2018).
Убитий ракетним ударом в ході російського вторгнення в Україну.
Біографія
Народився в сім'ї військовослужбовця і вчительки. Змінив 11 шкіл, перш ніж отримав атестат про середню освіту.
Закінчив Ташкентське вище загальновійськове командне училище (1994), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (2000).
Після закінчення училища проходив службу в Сибірському військовому окрузі командиром взводу, роти. Брав участь у першій чеченській війні.
З 2000 по 2004 рік командир 2-го мсб 74-ї омсбр, майор, підполковник (Юрга). Брав участь у другій чеченській війні.
З 2004 року — заступник командира 74-ї окремої гвардійської мотострілецької Звенигородсько-Берлінської орденів Кутузова і Суворова бригади.
З 2006 року — командир 228-го мотострілецького Севастопольського ордена Олександра Невського полку.
На 2011 рік обіймав посаду заступника командира 36 ОМСБр[4].
У серпні 2014 року призначений командиром 810-ї окремої бригади морської піхоти[5].
З 2015 по 2018 рік — командир 205-ї окремої мотострілецької бригади (Будьонновськ, Ставропольський край).
З 2018 по 2019 рік — заступник командувача 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу (Ставрополь).
З вересня 2019 по червень 2021 року — слухач Військової академії Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації (факультет національної безпеки і оборони держави).
З серпня 2022 року — командир 144-ї гвардійської мотострілецької Єльнінської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії (Смоленськ).
Станом на 2023 рік — заступник командувача Південного військового округу (Ростов-на-Дону).
Ліквідований 11 липня 2023 року внаслідок українського удару ракетами Storm Shadow по готелю «Дюна» на території «Приазовкурорту» на Бердянській косі.[6][7] Там був розташований запасний командний пункт 58-ї загальновійськової армії[8][7].
17 липня 2023 року був похований в Майкопі.
Воєнні злочини
У грудні 2022 року був внесений Британією до списку, в якому, окрім іншого, були причетні до ракетних ударів по українських містах та цивільній інфраструктурі.[9]
Також Цоков разом із Олегом Маковецьким восени 2022 року наказав ЗС РФ зруйнувати Оскільську греблю у Харківській області. У лютому 2025 року СБУ повідомила йому про заочну підозру.[10]
Санкції
Олег Цоков, як військовослужбовець Чорноморського флоту Збройних сил Росії, який безпосередньо брав участь у незаконному вторгненні в Україну в 2022 році шляхом нанесення ракетних ударів по мирним громадянам та містам України, є підсанкційною особою багатьох країн світу[11].
19 жовтня 2022 року був внесений до санкційного списку України[12].
13 грудня 2022 року через вторгнення Росії в Україну потрапив під санкції Великої Британії та Нової Зеландії[13], як причетний до ракетних ударів по українських містах[9].
2 лютого 2023 року доданий до санкційного списку Швейцарії[14].
25 лютого 2023 року внесений до санкційного списку всіх країн Євросоюзу за «участь у російській агресивній війні проти України»[15].
Звання
- Полковник (2004)
- Генерал-майор (12 грудня 2006)
- Генерал-лейтенант (17 лютого 2023)
Нагороди
- Орден Мужності — нагороджений тричі (1995, 2000, 2019)
- Орден «За військові заслуги» (2001)
- Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го, 2-го і 1-го ступеня (20 років)
- Медаль «За військову доблесть» 2-го і 1-го ступеня
- Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
- Медаль «За участь у військовому параді на День Перемоги»
- Медаль «За відзнаку у службі в Сухопутних військах»
- Медаль «Стратегічне командно-штабне вчення „Кавказ – 2012“»
- Медаль «За повернення Криму»
- Медаль «Учаснику військової операції в Сирії»
- Звання «Заслужений військовий спеціаліст Російської Федерації»
- Орден Жукова (2018)
- Звання «Герой Російської Федерації» (19 липня 2023, посмертно) — «за мужність і героїзм, проявлені під час виконання військового обов'язку.» 24 серпня медаль «Золота зірка» була передана рідним Цокова заступником командувача військами Південного військового округу генерал-лейтенантом Олексієм Авдєєвим.
Див. також
- Список російських офіцерів, що загинули під час вторгнення в Україну (2023)
- Горячев Сергій Володимирович
Примітки
- ↑ а б Farberov S. Top Russian general ‘liquidated’ by Storm Shadow missile in Ukraine: report — Нью-Йорк Пост, 2023.
- ↑ а б Uebelacker E. Yet Another Top Russian General ‘Liquidated’ by Ukrainian Missile Strike — Дейлі біст, 2023.
- ↑ а б Ranghoher russischer General durch ukrainische Rakete getötet — Die Welt, 2023.
- ↑ Мастерство ускоренного вызревания / Реалии / Независимая газета. nvo.ng.ru. Процитовано 13 червня 2022.
- ↑ Бригаду морской пехоты Черноморского флота возглавил новый командир. ForPost (рос.). 23 серпня 2014. Процитовано 13 червня 2022.
- ↑ У районі Бердянська ліквідували російського генерал-лейтенанта Цокова, – Андрющенко. 24 Канал (укр.). 11 липня 2023. Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ а б Збройні сили ліквідували генерал-лейтенанта РФ Олега Цокова. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 17 липня 2023. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ Times, Русская служба The Moscow (11 липня 2023). Еще один российский генерал погиб на войне в Украине. Русская служба The Moscow Times (рос.). Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ а б New UK sanctions target senior Russian commanders following strikes on Ukrainian civilian infrastructure. GOV.UK (англ.). Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ Наказали зруйнувати греблю у Харківській області: двом генералам РФ оголосили підозру. РБК-Украина (укр.). Процитовано 2 березня 2025.
- ↑ Цоков Олег Юрійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2023. Процитовано 9 квітня 2023. [Архівовано 2023-04-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України №726/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»». Президент України. 19 жовтня 2022. Архів оригіналу за 16 січня 2025. Процитовано 9 лютого 2025.
{{cite web}}: Недійсний|мертвий-url=dead(довідка) - ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions Register. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (новозел. англ.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Council Decision (CFSP) 2023/432 of 25 February 2023 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.), 25 лютого 2023, процитовано 9 квітня 2023
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).