YaChudo

Циганівці

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

село Циганівці
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Ужгородський район
Тер. громада Баранинська сільська громада
Код КАТОТТГ UA21100010110066749 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1586 (440 років)
Населення 416
Площа 0,16 км²
Поштовий індекс 89499
Географічні дані
Географічні координати 48°35′31″ пн. ш. 22°23′20″ сх. д. / 48.59194° пн. ш. 22.38889° сх. д.
Місцева влада
Адреса ради 89425, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Центральна, 42
Карта
Циганівці. Карта розташування: Україна
Циганівці
Циганівці
Циганівці. Карта розташування: Закарпатська область
Циганівці
Циганівці
Мапа
Мапа

Цигані́вці — село в Україні, у Баранинській сільській громаді Ужгородського району Закарпатської області, на річці Циганка.

Село мало купіль із мінеральною водою (див. також «Джерело б/н»).

Історія

В письмових джерелах село відоме під назвою «Ciganyoc». Воно було засноване в 1586 році на околиці Великих Лазів, в урочищі Новий Лаз, на волоському праві.

У 1599 році в поселенні обліковувалось 6 домогосподарств, у тому числі господарство шолтейса. Циганівці вважалися малим селом, в якому жили винятково залежні селяни. В XVI—XVII ст. Циганівці належали Невицькому домену магнатів Другетів. Джерела XVIII ст. вважають Циганівці руським селом.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 210580, розташована у приміщенні школи.

Результати

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 466 осіб, з яких 235 чоловіків та 231 жінка.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 416 осіб.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Чисельність Відсоток
українська 403 96,88 %
російська 12 2,88 %
угорська 1 0,24 %
Усього 416 100 %

Релігія

Храм св. Юрія Переможця (1999)

Ініціатором спорудження першої церкви в Циганівцях був нині покійний священик Іван Криванич, а проект розробив Валерій Мелєнтьєв. Село виділило земельну ділянку, і в 1992 о. Іван посвятив наріжний камінь. Наступного року поклали фундамент, а ще через рік звели стіни.

У 1995 під керівництвом Франтішка Бартушика поклали верх і вкрили дахи бляхою. Два наступні роки тривала перерва у будівництві, а в 1998 споруду поштукатурили всередині, а в 1999 — зовні. Ошатна церква, задумана професійним архітектором, стала прикрасою села. Іконостас вирізьбили місцеві майстри Василь Лакас та Франтішек Бартушик, а намісні ікони принесли самі вірники. Велику люстру купили Магдалина Турянчик і Василь Малюк. З місцевих людей до зведення церкви, крім уже названих осіб, причетні Федір Ференцик, Степан Чіґаш, Віктор Чобаль, Ірина Нічепорук.

Кошти на будівництво збирали також по навколишніх селах. Матеріалами допомогли Ужгородський лісокомбінат, Перечинське лісництво, керівництво залізниці.

Каплиця св. Юрія (1901)

Мешканці збудували школу і з'єднану з нею каплицю на церковній землі в центрі села. Очолював будівництво Іван Турянчик. Священикував тоді о. В. Талапкович, а куратором був Юрій Косей.

Зліва біля входу в двір стояла дерев'яна каркасна дзвіниця, а перед школою — хрест. Коли відбувалися богослужіння, каплиця служила вівтарем, а прилеглий клас перетворювали на церковне приміщення.

Спочатку в дзвіниці були два великі дзвони, але один забрали під час Першої світової війни. З приходом радянської влади дзвіницю і хрест довелося перенести на цвинтар. Каплиця стала підсобним приміщенням. Престол і царські двері було знищено. Образи та інші предмети люди заховали.

У 1991 на свято св. Юрія о. Юрій Федака провів на цвинтарі перше богослужіння для греко-католиків. Невдовзі каплицю повернули вірянам. Над дахом встановлено старий хрест. Принесено збережені речі. Тепер там три дзвони, один з яких купив Іван Шандор Дюрик.

Туристичні місця

  • храм св. Юрія Переможця (1999)
  • каплиця св. Юрія (1901)
  • купіль із мінеральною водою (див. також «Джерело б/н»).
  • база «Дача»

Примітки

  1. ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 68, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 14 лютого 2022? (довідка)
  2. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 68, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 14 лютого 2022? (довідка)
  3. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).