Целус

Целус
Целус
Батько	Ефір
Мати	Diesd
У шлюбі з	Теллус
Партнер / партнерка	Геката
Дитина	Опс, Сатурн і Янус
	Целус у Вікісховищі

Целус або Цел (Caelus, Coelus; [ˈsiːləs] ; SEE-ləs) — первісний бог неба в римській міфології та теології, іконографії та літературі (caelum, латинське слово, що означає «небо» або «небо»). Божество розуміли як чоловічу породжуючу силу.

Ідентичність

Ім'я Цела вказує на те, що він був римським аналогом грецького бога Урана (Οὐρανός, Ouranos), який мав велике значення в теогонії греків, і єврейського бога Яхве.^[1] Варрон поєднує його з Террою (Землею) як pater et mater (батько і мати) і каже, що вони є «великими божествами» (dei magni) у теології містерій на Самофракії.^[2] Хоча відомо, що Цель не мав культу в Римі^[3], не всі вчені вважають його грецьким імпортом з латинською назвою; його асоціювали з Сумманом, богом нічного грому, як «суто римського».^[4]

Цел починає регулярно з'являтися у мистецтві за доби Августа у зв'язку з культом Мітри в епоху імперії. Вітрувій зараховує його до числа небесних богів, чиї храмові споруди (aedes) повинні будуватися відкритими до неба. Як бог неба він ототожнювався з Юпітером, про що вказує напис Optimus Maximus Caelus Aeternus Iup<pi>ter^[5].

Примітки

↑ Floro, Epitome 1.40 (3.5.30): «The Jews tried to defend Jerusalem; but he [Pompeius Magnus] entered this city also and saw that grand Holy of Holies of an impious people exposed, Caelum under a golden vine» (Hierosolymam defendere temptavere Iudaei; verum haec quoque et intravit et vidit illud grande inpiae gentis arcanum patens, sub aurea vite Caelum). Finbarr Barry Flood, The Great Mosque of Damascus: Studies on the Makings of an Umayyad Visual Culture (Brill, 2001), pp. 81 and 83 (note 118). El Oxford Latin Dictionary (Oxford: Clarendon Press, 1982, 1985 reprinting), p. 252, entry on caelum, cita a Juvenal, Petronio, and Floro como ejemplos de Caelus o Caelum «with reference to Jehovah; also, to some symbolization of Jehovah.»
↑ Varro, De lingua Latina 5.58.
↑ Pierre Grimal, The Dictionary of Classical Mythology (Blackwell, 1986, 1996, originally published 1951 in French), pp. 83–84.
↑ Marion Lawrence, "The Velletri Sarcophagus, " American Journal of Archaeology 69.3 (1965), p. 220.
↑ Corpus Inscriptionum Latinarum 6.81.2.

Бібліографія

Burkert, Walter (2005), Chapter Twenty: Near Eastern Connections, у Foley, John Miles (ред.), A Companion to Ancient Epic, New York City, New York and London, England: Blackwell Publishing, ISBN 978-1-4051-0524-8
Mondi, Robert (1990), Greek and Near Eastern Mythology: Greek Mythic Thought in the Light of the Near East, у Edmunds, Lowell (ред.), Approaches to Greek Myth, Baltimore, Maryland: The Johns Hopkins University Press, ISBN 0-8018-3864-9
Puhvel, Jaan (1987), Comparative Mythology, Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press, ISBN 0-8018-3938-6

[1] Floro, Epitome 1.40 (3.5.30): «The Jews tried to defend Jerusalem; but he [Pompeius Magnus] entered this city also and saw that grand Holy of Holies of an impious people exposed, Caelum under a golden vine» (Hierosolymam defendere temptavere Iudaei; verum haec quoque et intravit et vidit illud grande inpiae gentis arcanum patens, sub aurea vite Caelum). Finbarr Barry Flood, The Great Mosque of Damascus: Studies on the Makings of an Umayyad Visual Culture (Brill, 2001), pp. 81 and 83 (note 118). El Oxford Latin Dictionary (Oxford: Clarendon Press, 1982, 1985 reprinting), p. 252, entry on caelum, cita a Juvenal, Petronio, and Floro como ejemplos de Caelus o Caelum «with reference to Jehovah; also, to some symbolization of Jehovah.»

[2] Varro, De lingua Latina 5.58.

[3] Pierre Grimal, The Dictionary of Classical Mythology (Blackwell, 1986, 1996, originally published 1951 in French), pp. 83–84.

[4] Marion Lawrence, "The Velletri Sarcophagus, " American Journal of Archaeology 69.3 (1965), p. 220.

[5] Corpus Inscriptionum Latinarum 6.81.2.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]