Хімчистка

Хімчистка (хімічне чищення), професійне сухе чищення — хімічний процес очищення виробів з текстильних матеріалів з використанням органічних розчинників. Основне призначення хімічного чищення — видалення бруду та плям, які не піддаються очищенню при звичайному пранні.

3 березня 1821 року Томас Дженнінгс (англ.) отримав перший патент на «суху чистку» — винайдений ним спосіб очищення тканин, який був попередником хімчистки. Першу комерційну хімчистку, що використовувала для чищення скипидар відкрив Джоллі Белін в 1825 в Парижі.

Сучасний процес очищення одягу від забруднень з допомогою неводних розчинників відомий з 1855 року, коли власник фарбувальної Жан Батист Жоллі запропонував використовуватиме цього нафтопродукти.^[1][2] Він помітив, що скатертина в його будинку стала чистішою, після того, як покоївка пролила на неї гас. Жоллі відкрив найпершу хімчистку, в якій очищав одяг гасом.

Спочатку для хімчистки використовувалися нафтопродукти типу бензину та гасу. Їхня легка займистість призводила до частих пожеж і вибухів. Проблеми пожежної небезпеки змусили Вільяма Джозефа Стоддарда, спеціаліста з хімічного чищення з міста Атланти (США), винайти спеціальний розчинник (розчинник Стоддарда), нині відомий під назвою уайт-спірит. Його вогнебезпека була значно меншою, ніж у бензину та гасу.

Після Першої світової війни почали використовувати різні хлоровані розчинники — вони менш вогненебезпечні, ніж нафтопродукти, і краще видаляють забруднення.

До середини 1930-х у хімічному чищенні почали використовувати тетрахлоретилен (перхлоретилен) як стандарт ідеального розчинника — він стійкий, не горючий і чудово видаляє забруднення, практично не завдаючи шкоди одягу. Цей розчинник був найпоширенішим протягом десятиліть, проте в 20-х роках XXI століття у багатьох країнах ЄС він поступово забороняється.^[3]

На зміну тетрахлоретилену хімчистки повертаються до використання вуглеводних розчинників (Isopar, DF-2000), які діють при температурі 30-35 °С. ^[4] Від традиційних нафтових розчинників вони відрізняються завдяки мінімальному вмісту ароматичних сполук та токсичності і також м'якші для тканин порівняно з перхлоретиленом.

Подальшою екологічною альтернативою є використання рідкого CO₂. Компанії, що виробляють рідкий CO₂, вловлюють CO₂, який вже є побічним продуктом кількох виробничих процесів, а потім переробляють його в рідкий розчинник для очищення одягу. Головним недоліком є ​​те, що, хоча сам CO₂ є дешевим і його багато, вартість апарата для хімчистки з CO₂ дуже висока. ^[5]

• Hazard Summary provided by the United States Environmental Protection Agency.
• NIOSH Safety and Health Topic: Drycleaning