YaChudo

Хосеп Ескола

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Футболіст
Хосеп Ескола
Особисті дані
Народження 28 серпня 1914
  Барселона, Іспанія
Смерть 7 березня 1998 (83 роки)
  Барселона, Іспанія
Громадянство  Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1932–1933 Іспанія «Сантс» ? (?)
1933–1934 Іспанія «Еспаньйол» 2 (0)
1934–1937 Іспанія «Барселона» 51 (38)
1937–1939 Франція «Сет» 26 (15)
1940–1949 Іспанія «Барселона» 115 (55)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1941–1945 Іспанія Іспанія 2 (1)
1931–1948 Каталонія Каталонія 10 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1949–1950 Іспанія «Бадалона»
1951–1952 Іспанія «Сабадель»
1954–1955 Іспанія «Кастельйон»
1955–1956 Іспанія «Леванте»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.
CMNS: Хосеп Ескола у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хосеп Ескола (ісп. Josep Escolà, 28 серпня 1914, Барселона — 7 березня 1998, Барселона) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Найбільш відомий виступами за «Барселону», з яким став триразовим чемпіоном Іспанії, а також національну збірну Іспанії, один з провідних каталонських гравців 1930–1940-х років.

Клубна кар'єра

Вихованець клубу «Сантс» зі свого району Барселони, де з 1933 року грав за першу команду[1]. Уже наступного року перебрався до «Барселони», у складі якої дебютував у Ла Лізі 2 грудня 1934 року під керівництвом тренера Франца Платко. У дебютному матчі на стадіоні «Камп де Лес Кортс» проти «Аренас Клуб Гечо» (4:0) відзначився голом, який став першим із багатьох у його каталонській кар'єрі. У першому ж сезоні допоміг клубу виграти чемпіонат Каталонії, а вже за наставника Патріка О'Коннелла виграв ще один регіональний трофей і вийшов до фіналу Кубка Президента Республіки 1936 року. У цьому матчі проти мадридського «Реала» при рахунку 1:2 мав шанс зрівняти рахунок, але легендарний голкіпер Рікардо Самора зробив видовищний сейв. Цей епізод увійшов в історію, адже став останньою дією Самори перед завершенням його кар'єри[2].

З початком Громадянської війни в Іспанії у 1936 році національний чемпіонат було припинено. «Барселона» брала участь у Середземноморській лізі, де Ескола з партнерами здобув титул чемпіона. У 1937 році клуб здійснив благодійну турне Мексикою та США, зігравши 14 матчів проти місцевих команд. Тур врятував «Барселону» від банкрутства, однак більшість футболістів, серед них Ескола, залишилися за кордоном[3]. Він підписав контракт із французьким «Сетом», де виступав до 1940 року й допоміг клубу здобути другий в історії чемпіонат Франції.

Після війни франкістська влада заборонила повертатися до Іспанії будь-яким спортсменам з вигнання протягом шести років, але завдяки зусиллям президента «Барси» Енріке Пінейро отримав дозвіл повернутися вже у кінці 1940 року. У перший сезон після повернення команда ледве уникла вильоту, вигравши плей-оф проти «Мурсії», але вже у фіналі Кубка Генералісимуса 1942 року каталонці здолали «Атлетік Більбао» (4:3), де Ескола відзначився двома голами. У 1943 році він грав у скандальному півфіналі Кубка проти «Реала». У першій грі на «Лес Кортс» «Барселона» перемогла 3:0, але в матчі-відповіді була розгромлена 1:11. Існували чутки про тиск з боку франкістського режиму[4], а сам матч став початком жорсткого суперництва двох клубів[5]. У подальші роки став одним із провідних форвардів клубу і під керівництвом Жузепа Самітьєра (1945) та Енріке Фернандеса (1948) ще по разу вигравав чемпіонат Іспанії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Барселона» у 1949 році. Загалом за каталонців він провів 253 матчі та забив 220 голів, вигравши три чемпіонати Ла Ліги та один Кубок Іспанії[6].

Виступи за збірну

12 січня 1941 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії у товариській грів проти Португалії (2:2), де забив гол. 11 березня 1945 року він знову провів товариську гру проти Португалії (2:2), провівши свою другу і останню гру[7].

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1949 року, очоливши тренерський штаб клубу «Бадалона».

Згодом очолював команди «Сабадель»[8] та «Кастельйон», а останнім місцем тренерської роботи був клуб «Леванте», головним тренером команди якого Хосеп Ескола був з 1955 по 1956 рік, яку вивів із третьої до другої ліги.

Титули і досягнення

«Барселона»: 1944/45, 1947/48, 1948/49
«Барселона»: 1942
«Барселона»: 1945
«Барселона»: 1937
«Барселона»: 1934/35, 1935/36
«Сет»: 1938/39

Особисте життя

Син Хосепа, Рікард Ескола, також був футболістом і грав у Ла Лізі[9].

Помер 7 березня 1998 року на 84-му році життя у місті Барселона.

Примітки

  1. ↑ Toni Closa; Josep Pablo, José Alberto Salas i Jordi Mas. Gran diccionari de jugadors del Barça. Editorial Base, 2015. ISBN 978-84-16166-62-6.
  2. ↑ Josep Escola. www.fcbarcelonaonline.com. Архів оригіналу за 1 липня 2010. Процитовано 25 вересня 2025.
  3. ↑ Barcelona, FC. JOSEP ESCOLÀ | FCBarcelona.cat. arxiu.fcbarcelona.cat (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2011. Процитовано 25 вересня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  4. ↑ Real Madrid v Barcelona: six of the best 'El Clasicos'. www.telegraph.co.uk. Процитовано 25 вересня 2025.
  5. ↑ Lowe, Sid (26 вересня 2013). Sid Lowe: Fear and loathing in La Liga: Barcelona vs Real Madrid. Random House. ISBN 9781446496633. Процитовано 20 жовтня 2022.
  6. ↑ Josep Escolà i Segalés | enciclopedia.cat. www.enciclopedia.cat. Процитовано 25 вересня 2025.
  7. ↑ Futbol en la Red. futbol.sportec.es. Архів оригіналу за 7 березня 2007. Процитовано 25 вересня 2025.
  8. ↑ CE Sabadell FC - Entrenadors. www.cesabadell.cat. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 25 вересня 2025.
  9. ↑ Edición del Wednesday 5 February 1969, Página 6 - Hemeroteca - MundoDeportivo.com. hemeroteca.mundodeportivo.com. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 25 вересня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).