Хондродит
| Хондродит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1]  |
| Абревіатура | Chn[2] |
| Хімічна формула | Mg₅(SiO₄)₂F₂ |
| Nickel-Strunz 8 | VIII/A’.04[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AF.45 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Вид симетрії | моноклінно-призматична[4] |
| Просторова група | кристалографічна група 14[4] |
| Густина | 3,08538 г/см³[5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | зерно (давньогрецька мова)[6] |
 Хондродит у Вікісховищі | |
Хондродит[7] — мінерал, гідроксилсилікат магнію острівної будови, який містить фтор. Група гуміту.
Від грецького «хондрос» — зерно (d'Ohsson, 1817).
Синоніми: брокчит, лангстафіт.
Опис
- 1. За Є. К. Лазаренком та К.Фреєм: Mg5(SiO4)2(FOH)2.
- 2. За Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: (Mg, Fe2+)5[(SiO4)2|(FOH)2].
Склад у % (з г. Монте-Сомма, Італія): MgO — 56,46; SiO2 — 33,87; F — 5,15; H2O — 2,82.
Домішки: FeO, Al2O3, CaO.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Форми виділення: переважно зерна, іноді масивні агрегати, лінзоподібні щільні утворення, рідко — короткостовпчасті, призматичні або таблитчасті кристали, полісинтетичні двійники. Густина 3,1-3,2. Тв. 6,0-6,75. Колір жовто-зелений, жовтий до червоного. Блиск скляний до жирного. Напівпрозорий. Злом нерівний, часто раковистий. Зустрічається найчастіше в докембрійських доломітових мармурах в асоціації з флогопітом, шпінеллю, олівіном, піроксенами, гранатом, піротином та графітом та ін. Утворюється при контактово-пневматолітових процесах. В умовах пізнього гідротермального метаморфізму переходить у серпентин.
Поширення
Рідкісний. Знахідки: Вунзідель (Фіхтель), Пассау (Баваря) — ФРН, Злотий-Шток (Польща), Таберґ і Кавелторп (Швеція), шт. Нью-Йорк та Нью-Джерсі (США), Слюдянка (Прибайкалля, РФ).
Різновиди
Розрізняють: хондродит титановий (різновид хондродиту з Шишимських гір на Уралі, який містить понад 8 % TiO2).
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б (unspecified title) — doi:10.1039/C5NJ01911G
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 399. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хондродит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Хондродит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).