Холо (острів)

Холо
англ. Jolo незакод. Sūg
Карта
Географія
5°59′00″ пн. ш. 121°08′00″ сх. д. / 5.9833333333333° пн. ш. 121.13333333333° сх. д.
Місцерозташування	Філіппінський архіпелаг
Акваторія	Море Сулавесі, Море Сулу
Група островів	Сулу
Площа	869  км²
Найвища точка	811 м
Країна
Філіппіни
Адм. одиниця	Сулу
Населення	152 067 осіб (2024)
Холо Холо (Філіппіни)
Холо у Вікісховищі

Холо — вулканічний острів на південному заході Філіппін, є головним островом провінції Сулу. Острів розташований в архіпелазі Сулу між Борнео та Мінданао, і має населення понад 440 000 осіб.

Площа острова становить 868,5 км². Острів має численні вулканічні конуси та кратери.

Холо — головний вулканічний острів у центральній частині архіпелагу Сулу. Рельєф формується кількома вулканічними конусами, найвищим з яких є вулкан Тумайантанг (812 м), та кратерними озерами (зокрема озеро Бітінг).

Клімат субекваторіальний, стабільно теплий і вологий. Попри значне вирубування лісів під сільськогосподарські культури (какао, кава, кокоси), у високогір'ї збереглися вологі тропічні ліси.

Острів є важливим середовищем існування для оленя каламіанського (Axis calamianensis), панголіна палаванського та дюгонів. Навколишні води відомі затопленими японськими кораблями Другої світової війни, які перетворилися на штучні коралові рифи з багатим морським життям.

В 1876 році іспанці вторглися на острів, а мирний договір між іспанцями і султаном Сулу був підписаний лише 22 липня 1878 році.

Згідно з даними перепису населення 2024 року, населення острова становило 152 067 осіб. Острів є історичним та культурним осередком мусульманського населення Південних Філіппін. Головною етнічною групою острова є народність таусуг, яка становить абсолютну більшість жителів. Панівною мовою є таусуг, поруч із якою функціонують малайські діалекти та англійська. Релігійна картина представлена переважно ісламом сунітського напрямку, а сам острів входить до складу Автономного регіону Бангсаморо. Демографічна структура є молодою з традиційно високим рівнем народжуваності. Основні сфери зайнятості населення — морська торгівля, рибальство та сільське господарство.^[1]

• Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
• Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551  с. (рос.)
• Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
• Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
• Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
• Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
• Пузанов І. І. Зоогеографія : Підручник. — Київ—Львів : Рад. школа, 1949. — 504 с.
• Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1

• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
• BirdLife International — Sulu Archipelago IBA
• City Population — Jolo Demographic Profile
• Philippine DENR — BARMM Environment Bureau
• PSA BARMM — Sulu & Jolo Population Statistics
• Smithsonian Institution. Global Volcanism Program.