YaChudo

Хлор-37

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Хлор-37
Загальні відомості
Назва, символ Хлор-37,37Cl
Нейтронів 20
Протонів 17
Властивості ізотопа
Природна концентрація 24,22 %[1]
Період напіврозпаду стабільний
Атомна маса 36,965903[2] а.о.м
Спін 3/2+

Хлор-37 (37Cl) — один зі стабільних ізотопів хлору, іншим є хлор-35 (35Cl). Його ядро містить 17 протонів і 20 нейтронів, що загалом становить 37 нуклонів. На хлор-37 припадає 24,22% природного хлору, тоді як на хлор-35 — решта 75,78%, що забезпечує хлору в масі видиму атомну масу 35,45 г/моль[3].

Примітно, що сонячні нейтрино були виявлені в ході експерименту (Гоумстейкський експеримент), де використовувався радіохімічний метод, заснований на трансмутації хлору-37[4].

Виявлення нейтрино

Одним з історично важливих радіохімічних методів виявлення сонячних нейтрино є метод, заснований на зворотному електронному захопленні, що ініціюється поглинанням електронного нейтрино[5]. Хлор-37 перетворюється на аргон-37 у результаті реакції:[6]

17 37 C l + ν e → 18 37 A r + e − {\displaystyle \mathrm {^{37}_{17}Cl} +{\nu }_{e}\rightarrow \mathrm {^{37}_{18}Ar} +e^{-}}

Потім аргон-37 розпадається шляхом електронного захоплення (період напіврозпаду становить 35,01 дня) назад у хлор-37 за реакцією:

18 37 A r + e − → 17 37 C l + ν e {\displaystyle \mathrm {^{37}_{18}Ar} +e^{-}\rightarrow \mathrm {^{37}_{17}Cl} +{\nu }_{e}}

Виявлення цих електронів підтверджує, що відбулася подія за участю нейтрино. Методи детектування передбачають використання кількох сотень тисяч літрів тетрахлорметану (CCl4) або тетрахлоретилену (C2Cl4), що зберігаються в підземних резервуарах[4][5][7].

Примітки

  1. ↑ "Standard Atomic Weights: Chlorine". CIAAW. 2009.
  2. ↑ Wang, M.; Huang, W. J.; Kondev, F. G.; Audi, G.; Naimi, S. (2021). The AME 2020 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs and references. Chinese Physics C. 45 (3): 030003. doi:10.1088/1674-1137/abddaf.
  3. ↑ Prohaska, Thomas та ін. (25 травня 2022). Standard atomic weights of the elements 2021 (IUPAC Technical Report). Pure and Applied Chemistry (англ.). 94 (5): 573—600. doi:10.1515/pac-2019-0603. hdl:11370/b513d725-e533-4351-b0fa-f9a023768dcb.
  4. ↑ а б J.N. Bahcall (1969). Neutrinos from the Sun. Scientific American. 221 (1): 28—37. Bibcode:1969SciAm.221a..28B. doi:10.1038/scientificamerican0769-28.
  5. ↑ а б Sutton, Christine (1992). Spaceship Neutrino. Cambridge University Press. с. 151–152. ISBN 978-0-521-36404-1. OCLC 25246163. chlorine-37 neutrino.
  6. ↑ F.H. Shu (1982). The Physical Universe: An Introduction to Astronomy. University Science Books. с. 122. ISBN 978-0-935702-05-7. chlorine 37 neutrino.
  7. ↑ A. Bhatnagar, W. Livingston (2005). Fundamental of Solar Astronomy. World Scientific. с. 87—89. ISBN 978-981-238-244-3.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).