Хешень

Хешень
маньчж. ᡥᡝᡧᡝᠨ кит. 和珅
Народився	1 липня 1750  Пекін
Помер	22 лютого 1799[1] (48 років)  Пекін  ·вимушене самогубствоd
Країна	Династія Цін[2]
Діяльність	політик, поет
Знання мов	китайська
Посада	Wén huá diàn dàxué shìd, bingbu shangshu of the Qing dynastyd, Minister of Justiced, Hubu Shangshu (Qing dynasty)d, Q47175460?, Minister of Rites of the Qing dynastyd, Q47176277? і Junji dachend
Військове звання	генерал
Мати	Wumi Shid[3]
Родичі	Kurun Princess Hexiaod
Брати, сестри	Helind
Діти	Fengshen Yinded
Медіафайли у Вікісховищі

Хешень (和珅, 1750—1799) — політичний та військовий діяч часів династії Цін, фаворит імператора Хунлі. Обіймав багато державних посад, зокрема в Міністерстві доходів. Крім офіційної платні за службу, привласнював данину. Хешеня часто називають «найбільшим корупціонером в історії» за незаконно накопичені статки та політичний вплив, завдяки яким він тривалий час уникав покарання.

Рід Хешеня впродовж декількох поколінь займався військовою справою і мав відзнаки. Батько Хешеня, Чан Бао, обіймав посаду заступника губернатора Фуцзяня. Попри те, родина була небагата. Хешень народився в 1750 році, в 1762 його обрали для навчання в школі палацу Сяньань. Хешень добре вчився, знав напам'ять «Чотири книги і п'ять канонів», вивчив монгольську й тибетську мови. Успішно закінчив навчання і склав державний іспит. У 1767 він одружився^[4] з Фен Цзівен^[5], онукою Інляня, Великого секретаря павільйону Веньюань^[4]. У них народилося двоє синів (менший помер у дитинстві) і троє дочок^[5].

У 1768 році Хешень взяв участь у провінційному іспиті, але не склав його. Наступного року успадкував титул капітана легкої кавалерії третього рангу. У 1772 році його призначили охоронцем Канцелярії Імператорської гвардії. Невдовзі його перевели до Імператорської гвардії імператора Хунлі (Цяньлуна). Позаяк правитель мало подорожував, Хешень мав час на самоосвіту. Його приваблива зовнішність, гарні манери та кмітливість справили позитивне враження на 65-річного імператора^[4]. Ходили чутки, що він нагадує імператору його першу дружину, та що вони мають гомосексуальні стосунки^[5].

Хешеня в 1775 підвищили з охоронця до вартового брами палацу Цяньцін. Далі впродовж 1775—1776 років він отримав ще низку підвищень і додаткових посад, отримуючи за кожну платню. У 1777 — підвищення до віце-міністра Міністерства доходів. Така швидка кар'єра була надзвичайно рідкісним явищем у часи династії Цін^[4]. На початку 1777 року йому було надано привілей їздити верхи на коні в межах дворів імператорських палаців, попри невідповідні посади^[5]. Хоча в 1778 році він потрапив під групове зниження державних службовців у ранзі, це не мало суттєвого впливу^[4].

Хешень не мав суттєвих досягнень на службі, але в лютому 1780 році він узяв участь в розслідуванні фактів корупції Лі Шияо, генерал-губернатора Юньнаня та Гуйчжоу. Лі Шияо та спільників заарештували. За це у березні 1780 року Хешеня призначили міністром Міністерства доходів, Великим міністром Імператорської гвардії, Великим міністром Простого Білого Прапора та міністром Ради князів. Хешень представив імператору низку пропозицій щодо створення митних постів, торгівлі сіллю, грошової системи та прикордонних справ у провінціях Юньнань та Гуйчжоу. Імператор схвально сприйняв їх усі^[4].

Коли Товариство «Білого лотоса» повстало в 1781 році, Хешеня призначили супроводжувати головного великого радника та великого секретаря до місця повстання в Ганьсу. Той відправив Хешеня попереду себе. Хешень віддав накази, що призвели до втрат імператосрьких військ. Імператор відкликав Хешеня до столиці. Згодом Хешеня підвищили до Великого викладача спадкового принца та призначеили лектором в Імператорській академії. Його молодший брат, Хелінь, також мав успішну чиновницьку кар'єру^[4].

Контролюючи фінансові потоки, зокрема виділені на боротьбу з повстанцями, Хешень став привласнювати частину коштів. Після цього він попросив більше, мотивуючи це тим, що боротьба йде добре, але потрібно трохи більше зусиль для повної перемоги. Хешень ставив на потрібні йому посади тих людей, яких потім змушував погрозами ділитися часткою грошей і фальшувати звіти^[5]. У червні 1786 цензор Цао Сібао оголосив імпічмент Лю Цюаню, слузі Хешеня, за «зловживання владою заради особистої вигоди та перевищення норм щодо одягу, карет та помешкань». Хешень терміново приховав зловживання, через що Цао Сібао був змушений визнати, що діяв на основі неперевірених свідчень. У листопаді 1790 Великий секретар Інь Чжуанту засудив зловживання вже самого Хешеня, але до прибуття інспекції той і всі причетні приховали свідчення, змусивши чиновників компенсувати нестачу державних грошей, а Інь Чжуанту отримав пониження в посаді^[4].

Цянь Фен був ворогом Хешеня, позаяк розслідував його корупційну діяльність і виявив, що надане для перевірки срібло було іншої проби, позичене у купців. Цянь Фен розвісив оголошення, що купці повинні самі забрати своє срібло, інакше воно буде конфісковано. Хешень був розлючений, але не міг нічого вдіяти. Цянь Фен потім подав меморандум, звинувачуючи Хешеня в невиконанні посадових обов'язків і відсутності на робочих місцях. Менш ніж через рік Цянь Фен раптово помер, але причетність Хешеня ніколи не була доведена^[6].

Він мав змогу видавати укази від імені імператора. Також мав вплив на дипломатичні питання, і відповідав за організацію Британського посольства 1793 року, очолюваного графом Джорджем Макартні^[5], який схвально відгукувався про Хешеня^[7].

Хешеню вдалося видати свого сина за доньку імператора і це перетворило його на одного з найближчим імператорських родичів. Хешень також привласнював майже половину данини, що імператору сплачували намісники провінцій та іноземні володарі. Для визиску звичайних підданих Хешень використовував мережу ломбардів. Він володів 75 ломбардами та понад 300 великими та малими срібними крамницями, а також мав ділові стосунки з Британською Ост-Індською компанією та підприємствами Кантону. Хешень став найбагатшою людиною у світі свого часу, перевершивши статками Маєра Ротшильда. Він крім того влаштовував зустрічі з літераторами, іменував себе поетом і складав експромтом вірші для імператора, які були Хунлі до вподоби^[4].

Імператор Хунлі в 1795 році передав владу своєму синові Цзяціну, але фактично лишився правителем. Хунлі було важко говорити, і те, що він говорив, часто розумів лише Хешень. Тому саме Хешень приймав укази від екс-імператора. Корейський посол зауважив, що «зарозумілість Хешеня була ще більшою, ніж раніше, і всі дивилися на це з презирством, але ніхто не наважувався кинути йому виклик». Хунлі поблажливо ставився до повідомлень про зловживання Хешеня. Сам же Хешень продовжував накопичувати багатства і оздоблював свої палаци, копіюючи оздоблення імператорських. Його запаси перлів перевищували навіть ті, що були в імператора. Хабарництво викликало загальне обурення, що зрештою вилилося у селянську війну, очолювану ватажками «Білого лотоса»^[4].

Повстання «Білого лотоса» в Сичуані та Хубеї поширилося в 1796. Придушення повстання було, головним чином, відповідальністю Хешеня. У цей період його молодший брат Хелінь помер від хвороби в армії. Наступного року його було підвищено до міністра юстиції, водночас він все ще очолював Міністерство доходів. У 1799 Хунлі помер і Хешень зайнявся його похоронами. Через декілька днів Цзяцін раптово оголосив про звільнення Хешеня. Група чиновників подала меморандуми, в яких перераховувалися різні незаконні дії, скоєні Хешенем. Новий імператор наказав заарештувати Хешеня та його поплічників, конфіскувати майно та провести детальне розслідування^[4].

Серед злочинів, у яких звинуватили Хешеня, було: дочасне розкриття особи наступника трону (він намагався підкупити його подарунком); зневага до імператора шляхом порушення етикету (не спускався з коня та переміщувався у паланкіні, демонструючи неналежну зверхність); одруження вдруге з жінкою, що покинула Заборонене місто; довільні затримки звітів з різних військових таборів; свавільна та хамська поведінка; самоправство у призначенні та звільненні чиновників; ігнорування повідомлень про організовану злочинність; незаконна заборона монгольським князям відвідувати столицю; та незаконне володіння величезними сумами грошей, коштовних металів, каменів та інших предметів розкошу^[4].

Чиновники запропонували стратити Хешеня шляхом повільного розрізання, але імператор Цзяцін, зважаючи на високу посаду Хешеня та прохання другої дружини Хешеня, Хе Сяо, змусив його до самогубства. Підкорившись наказу, Хешень написав прощального вірша та повісився. Щоб не допустити небажаного спротиву осіб, залучених у корупційні схеми, наступного дня імператор Цзяцін видав указ, в якому оголосив, що справу Хешеня закрито. В маєтку Хешеня провели розкопки в пошках прихованого срібла та золота, проте загальна сума накопичених ним багатств ніколи не була точно встановлена^[4].

Хешень полюбляв читати, зокрема відомо, що він читав «Роман Трьох держав» і «Весни та осені». Він наполегливо працював над вивченням та написанням віршів, і досяг у цьому великих успіхів. Мав високий рівень знань у оцінці стародавніх книг, і колекціонував старовинні видання. У молодості був прибічником ідей Чжу Сі^[4].

У Хешеня було конфісковано понад 33,5 тис. лянів (близько 1,2 т) золота та понад 3 млн лянів (близько 111 т) срібла, а також 75 ломбардів, 42 срібні крамниці та велику кількість нерухомості та землі, а ще незліченну кількість цінного одягу, ювелірних виробів, антикваріату та іноземних товарів^[4]. Всі ці багатства потім розподілили між імператорською родиною^[6].

Легенда стверджує, що Хешень накопичив багатство на суму від 800 млн до 1,1 млрд лянів срібла, а вартість його золота, срібла, антикваріату та іншого майна перевищувала загальний дохід уряду династії Цін протягом 15-и років^[4].