YaChudo

Хвиля Лява

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Хвиля Лява чи хвилі Лава — пружна хвиля з горизонтальною поляризацією. Може бути як об'ємною, так і поверхневою. Названа на честь англійського математика Оґастуса Лава (англ. Augustus Edward Hough Love), який досліджував цей тип хвиль в додатку до сейсмології в 1911 році[1].

Опис

Хвилі Лава мають горизонтальну поляризацію; а саме, в однорідному ізотропному середовищі зміщення частинок в цій хвилі перпендикулярне вектору швидкості. Якщо сагитальну площину задати в площині (x, z) з віссю z, спрямовану вглиб матеріалу, то вона описуються плоскою хвилею з частотою ω виду

U y = A exp [ i ( k t x − ω t ) ] , {\displaystyle U_{y}=A{\textrm {exp}}[i(k_{t}x-\omega t)],}

де kt — хвильове число, A — амплітуда. Це об'ємне рішення зазвичай не представляє інтересу. Якщо напівпростір, заповнений однорідним ізотропним середовищем, покрите тонким шаром матеріалу зі швидкістю звуку меншою, ніж в об'ємі, то виникає поверхнева хвиля з затухаючою амплітудою[2].

Ізотропне середовище

У разі ізотропного, однорідного та ідеально пружного середовища, що заповнює напівпростір z> 0, з густиною ρi, рівняння руху для зміщень U можна записати у вигляді[2]

ρ i ∂ 2 U i ∂ t 2 = μ i Δ U i , {\displaystyle \rho _{i}{\frac {\partial ^{2}{\textbf {U}}^{i}}{\partial t^{2}}}=\mu _{i}\Delta {\textbf {U}}^{i},}

 

 

 

 

({{{3}}})

де для поперечної хвилі U = (0, Uy, 0), індекс i проходить значення 1 і 2 для тонкого шару матеріалу товщиною h і для об'ємного матеріалу, що заповнює простір; z> h.

Повне рішення цього рівняння задається у вигляді

U y ( 1 ) = ( B sin ⁡ s 1 z + C cos ⁡ s 1 z ) exp ⁡ [ i ( k x − ω t ) ] , {\displaystyle U_{y}^{(1)}=(B\sin {s_{1}z}+C\cos {s_{1}z})\exp {[i(kx-\omega t)]},}

 

 

 

 

({{{3}}})

U y ( 2 ) = A exp ⁡ ( − s 2 z ) exp ⁡ [ i ( k x − ω t ) ] , {\displaystyle U_{y}^{(2)}=A\exp {(-s_{2}z)}\exp {[i(kx-\omega t)]},}

 

 

 

 

({{{3}}})

де s 1 = k t 1 2 − k 2 {\displaystyle s_{1}={\sqrt {k_{t1}^{2}-k^{2}}}} , s 2 = k 2 − k t 2 2 {\displaystyle s_{2}={\sqrt {k^{2}-k_{t2}^{2}}}} . З граничних умов відсутності напружень на межі двох середовищ і безперервності дотичних зсувів напружень на поверхні можна отримати систему лінійних однорідних рівнянь для амплітуд A, B, C, яка має нетривіальне рішення при рівності визначника системи нулю[3]:

tan ⁡ s 1 h = μ 2 s 2 μ 1 s 1 , {\displaystyle \tan {s_{1}h}={\frac {\mu _{2}s_{2}}{\mu _{1}s_{1}}},}

 

 

 

 

({{{3}}})

яке має безліч рішень. Амплітуди зсувів описуються виразом:

U y ( 1 ) = A cos ⁡ s 1 ( z + h ) exp ⁡ [ i ( k x − ω t ) ] , {\displaystyle U_{y}^{(1)}=A\cos {s_{1}(z+h)}\exp {[i(kx-\omega t)]},}

 

 

 

 

({{{3}}})

U y ( 2 ) = A cos ⁡ s 1 h exp ⁡ [ i ( k x − ω t ) − s 2 z ] . {\displaystyle U_{y}^{(2)}=A\cos {s_{1}h}\exp {[i(kx-\omega t)-s_{2}z]}.}

 

 

 

 

({{{3}}})

Коли швидкість звуку в поверхневому шарі менша, ніж в об'ємі, то рівняння (3) має дійсні рішення, що знаходяться в області k t 1 > k > k t 2 {\displaystyle k_{t1}>k>k_{t2}} . Цих коренів тим більше, чим більше значення виразу k t 2 h {\displaystyle k_{t2}h} . У межах малої товщини k t 2 h → 0 {\displaystyle k_{t2}h\rightarrow 0} існує тільки одна хвиля Лава[4]:

U y ( 1 ) = A exp ⁡ [ i ( k x − ω t ) ] , {\displaystyle U_{y}^{(1)}=A\exp {[i(kx-\omega t)]},}

 

 

 

 

({{{3}}})

U y ( 2 ) = A exp ⁡ [ i ( k x − ω t ) − s 2 z ] , {\displaystyle U_{y}^{(2)}=A\exp {[i(kx-\omega t)-s_{2}z]},}

 

 

 

 

({{{3}}})

k = k t 2 [ 1 + 1 2 k t 2 2 h 2 ρ 1 2 ρ 2 2 ( 1 − c t 1 2 c t 2 2 ) ] , {\displaystyle k=k_{t2}\left[1+{\frac {1}{2}}k_{t2}^{2}h^{2}{\frac {\rho _{1}^{2}}{\rho _{2}^{2}}}\left(1-{\frac {c_{t1}^{2}}{c_{t2}^{2}}}\right)\right],}

 

 

 

 

({{{3}}})

s 2 = k t 2 ( 1 − c t 1 2 c t 2 2 ) k t 2 h ρ 1 ρ 2 . {\displaystyle s_{2}=k_{t2}\left(1-{\frac {c_{t1}^{2}}{c_{t2}^{2}}}\right)k_{t2}h{\frac {\rho _{1}}{\rho _{2}}}.}

 

 

 

 

({{{3}}})

Примітки

  1. ↑ Love A. E. H.  Some problems of geodynamics. First published in 1911 by the Cambridge University Press and published again in 1967 by Dover, New York, USA. (Chapter 11: Theory of the propagation of seismic waves).
  2. ↑ а б Викторов И. А., 1981, с. 22.
  3. ↑ Викторов И. А., 1981, с. 24.
  4. ↑ Викторов И. А., 1981, с. 25.

Література

  • A.E.H. Love. Some Problems of Geodynamics. — Cambridge : University Press, 1911. — P. 180.
  • Викторов И. А. . {{{Заголовок}}}. — М. : Наука, 1981. — 287 с.
  • Парийский Н. Н., Перцев Б. П. .  // Изв. АН СССР. Физика Земли. — 1972. — № 3. — С. 11—14.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).