YaChudo

Хвасон-7

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Хвасон-7
Типмобільна балістична ракета середньої дальності
ПоходженняПівнічна Корея Північна Корея
Історія використання
На озброєнні1998 –по сьогодні[1]
ОператориСтратегічні ракетні війська Корейської народної армії
Пакистан (As Hatf 5 Ghauri)
Сирія
Єгипет[2]
Лівія (до роззброєння Лівії)
Історія виробництва
ВиробникПівнічна Корея Північна Корея
Виготовлення1990 – по сьогодні[2]
Характеристики
Довжина15,6 м[3]
Діаметр1,25 м[3]
Боєголовказвичайна, можливе встановлення ядерної
Вага боєголовки650–1200 кг[1]
Двигунрідинний
ПаливоUDMH/AK27
Операційна
дальність
1000–1500 км[4]
Висота польоту160 км по високій траєкторії (це зменшує дальність польоту до 650 км)[5]
Система
наведення
внутрішня
ТочністьNodong-1: КІВ 2000–4000 м[6]
Nodong-2: КІВ 250–500 м
Хвасон-7 у Вікісховищі

Хвасон-7 [7] (хангиль《화성-7》형}}, ханча 火星 7型, латиніз. Hwasong-7 або Hwaseong-7), також відома як Родон-1 (хангиль 로동 (півн.), 노동 (півд.) 1호; ханча: 蘆洞 1號, латиніз. Nodong-1) — північно-корейська одноступенева мобільна балістична ракета середньої дальності на рідкому паливі.

Розроблена в середині 1980-х років і є збільшеною адаптацією радянських ракет Р-17 «Ельбрус» (Scud за класифікацією НАТО). Кількість виготовлених ракет оцінюється приблизно у 200—300 одиниць[8].

За оцінками Національного центру повітряно-космічної розвідки ВПС США, станом на червень 2017 року було розгорнуто менш ніж 100 пускових установок[4].

Варіант Нодон-1M має іншу назву Хвасон-9[9].

Дизайн цієї ракети вплинув на дизайн пакистанської Ghauri-1[10], а також іранської Shahab-3[11].

Огляд

Розрахункова максимальна дальність деяких північнокорейських ракет[12].

Вважається, що Північна Корея отримала проєкти Р-17 від Єгипту та, можливо, модифіковані конструкції від Китаю, що дозволило їй відтворити ці ракети зі збільшенням відстані враження. Розвідувальні супутники США вперше виявили цей тип ракет у травні 1990 року на випробувальному пусковому комплексі Мусудан-ні на північному сході Північної Кореї[13].

Точні можливості та характеристики ракети невідомі; навіть сам факт її виробництва та розміщення викликає суперечки. Це Р-17, площа поперечного перерізу якої збільшена приблизно вдвічі, з діаметром 1250 мм і довжиною 15600 мм[3].

Ракета має стабільну аеродинамічну конструкцію, що зменшує потребу в сучасних активних системах стабілізації під час польоту в більш щільних нижніх шарах атмосфери. Конструкція ракети дозволяє заправити її лише у вертикальному положенні, тому її не можна заправляти паливом перед транспортуванням, як більшість сучасних ракет. Радіус дії оцінюється як 900 км з корисним навантаженням 1000 кг[3].

5 вересня 2016 року Північна Корея здійснила випробування трьох ракет Хвасон-7 поспіль, і всі вони пролетіли близько 1000 км, приземлившись у зоні ідентифікації ППО Японії[14].

Кругове імовірне відхилення оцінюється в 1-2 км [15]. Вважається, що Північна Корея має приблизно 300 ракет Хвасон-7 [16] і менше ніж 50 мобільних пускових установок[17].

Технологія Хвасон-7 таємно експортувалася до іноземних держав (Іран і Пакистан) у таємниці на основі взаємного обміну технологіями, причому найбільшим бенефіціаром був Іран. Успішні варіанти були випробувані та розгорнуті ним після розробки заснованої на Хвасон-7 ракети Шахаб-3.

Пакистан же спочатку потерпав від неодноразових невдач через наданий йому помилковий дизайн, але врешті у 1998 році зміг виправити концептуальний дизайн ракети та електронну систему шляхом зворотного проектування. Вважається, що розроблена пізніше дослідницькими лабораторіями Kahuta Research Labs ракета Гаурі, прийнята на озброєння у 2003, може бути переробленою моделлю Хвасон-7.

Кілька ракет Хвасон-7 були запущені під час північнокорейських ракетних випробувань у 2006 році та ще дві під час випробувань у 2014 році[18] [19].

Хоча орієнтовна дальність цієї ракети становить 1000—1500 км, запущені в березні 2014 року ракети пролетіли лише 650 км. Дальність польоту була скорочена завдяки збільшенню кута пуску. Ракети пролетіли на висоті 160 км зі швидкістю 7 Махів (8575 км/год). Американські та південнокорейські перехоплювачі Patriot PAC-2/3 більш спеціалізовані для ураження балістичних ракет на висоті до 40 км[5].

5 вересня 2016 року Північна Корея випустила три ракети Хвасон-7 по Японському морю на відстань близько 1000 км[14]. Це свідчить, що ця ракета з моменту її першого успішного запуску в 1993 році стала придатною для успішного застосування. Рада Безпеки ООН засудила запуски ракет Північною Кореєю. [20]

Щоб забезпечити перехоплення подібних ракет на великих висотах, Південна Корея самостійно розробляє ракету «земля-повітря» великої дальності[5]. 8 липня 2016 року США погодилися розгорнути одну систему протиракетної оборони THAAD в окрузі Сонджу на півдні Південної Кореї.

Оператори

Поточні

Колишні

Примітки

  1. ↑ а б в Fact sheet: North Korea’s nuclear and ballistic missile programs (англ.). Center for Arms Control and Non-Proliferation. 18 червня 2016. Архів оригіналу за 18 червня 2016.
  2. ↑ а б в Egypt's missile efforts succeed with help from North Korea (англ.). Wisconsin Project on Nuclear Arms Control. 1996. Архів оригіналу за 23 січня 2016. [Архівовано 23 січня 2016 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б в г д Characterizing the North Korean Nuclear missile threat (англ.). RAND. 2012. Архів оригіналу за 03 жовтня 2012. Процитовано 30 жовтня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2012-10-03? (довідка)
  4. ↑ а б в Ballistic and cruise missile threat (англ.). National Air and Space Intelligence Center. Архів оригіналу (pdf) за 18 липня 2017.
  5. ↑ а б в г NK's March missile test aimed at evading interceptor systems: sources (англ.). Yonhap. 19 червня 2014. Архів оригіналу за 10 жовтня 2022. Процитовано 30 жовтня 2024.
  6. ↑ а б Hwasong-7 (Nodong 1) (англ.). Missile Threat – CSIS Missile Defense Project. 31 липня 2021. Архів оригіналу за 02 березня 2024. Процитовано 30 жовтня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2024-03-02? (довідка)
  7. ↑ а б Missiles - North Korea special weapons (англ.). GlobalSecurity.org. Архів оригіналу за 16 травня 2024. Процитовано 30 жовтня 2024.
  8. ↑ а б South Korea's military to increase number of Hyunmoo missiles, says report | Jane's 360 (англ.). Jane's Information Group. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 30 жовтня 2024.
  9. ↑ а б North Korean missile designations (англ.). GlobalSecurity.org. Архів оригіналу за 28 вересня 2023. Процитовано 30 жовтня 2024.
  10. ↑ а б North Korea-Iran missile cooperation (англ.). 38 North. 22 вересня 2016. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 30 жовтня 2024.
  11. ↑ а б Proliferation: Threat and Response (pdf) (англ.). U.S. Department of Defense. 2001. Архів (PDF) оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 31 жовтня 2024.
  12. ↑ а б How potent are North Korea's threats? (англ.). BBC News. 15 вересня 2015. Архів оригіналу за 09 березня 2013. Процитовано 31 жовтня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2013-03-09? (довідка)
  13. ↑ а б Christoph Bluth (31 липня 2011). Crisis on the Korean Peninsula (англ.). Potomac Books Inc. ISBN 9781597975773. Процитовано 31 жовтня 2024.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  14. ↑ а б в North Korea fires 3 ballistic missiles; Japan calls it 'serious threat' (англ.). CNN. 05 вересня 2016. Архів оригіналу за 09 вересня 2016. Процитовано 31 жовтня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2016-09-09? (довідка)
  15. ↑ а б The future of North Korean nuclear delivery systems (PDF) (англ.). US-Korea Institute at SAIS. Архів оригіналу (pdf) за 13 квітня 2015. [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  16. ↑ а б Around 70% of N.K. missiles target S. Korea (англ.). Koreaherald. 4 березня 2013. Архів оригіналу за 01 квітня 2013. Процитовано 31 жовтня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2013-04-01? (довідка)
  17. ↑ а б Ballistic and cruise missile threat (pdf) (англ.). National Air and Space Intelligence Center. =Квітень 2009. Архів (PDF) оригіналу за 10 листопада 2010. Процитовано 31 жовтня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  18. ↑ а б North Korea test-fires 'ballistic' missiles (англ.). BBC. 26 березня 2014. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 31 жовтня 2024.
  19. ↑ а б North Korea Launches Two Midrange Missiles (англ.). New York Times. 25 березня 2014. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 31 жовтня 2024.
  20. ↑ а б UN council condemns N Korea missile launches, vows new measures (англ.). CNA. 27 серпня 2016. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 31 жовтня 2024.
  21. ↑ а б NoDong (англ.). Missile Defense Advocacy. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2024.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).