Харленські

Харлєнські гербу Бонча (пол. Charlęski) — шляхетський рід. Початок беруть від роду Томашевських. Прізвище походить від назву маєтку Харлєнжа. У власності представників роду був, зокрема, Горностайпіль.^[1]

Представники

Бартош Папроцький згадує 5 братів, з яких:

один був київським хорунжим, придворним короля. Осів у Київському воєводстві, де отримав певні маєтності. Може,
- Фелікс (Щенсний) — київський підкоморій — син хорунжого, дідич Гостомеля, дружина — Фенна, донька князя Дмитра Любецького, внучка Полозів.^[2]
  - Самуель^[3]
  - Станіслав^[2]
Станіслав — брат київського підчашого, підчаший королеви Катажини
Єжи — третій брат
- Єнджей
- Зофія
Ян — 4-й брат, кухмістр королеви Бони
Миколай — 5-й брат, дружина — княжна Любецька, дідичка Любчі,^[4] мали 4 сини, 3 дочки
- Ян (пом. 1616) — підкоморій луцький, дружина — Щенсна Семашко, дочка брацлавського каштеляна
  - Анна
  - ім'я невідоме, дружина житомирського старости Петра Дениска
- Барбара, можливо, дочка Миколая, дружина Андрія Чурила, сяноцького підчашого Миколая Стадніцького

Ян (пом. 1624) — брацлавський каштелян, похований у Луцькому костелі
- Геронім — староста луцький, канівський,^[5] дружина — Катажина Лесньовська, донька Матеуша^[6]

Анна Констанція, чоловіки: Ґабріель Сільніцький — кам'янецький каштелян, Миколай Леон Сапега — брацлавський воєвода; Францішек Любовіцкий — волинський каштелян

Анна — мечниківна волинська
Ева — дружина каштеляна Вацлава Гулевича
NN — дружина Авраама Михайловича Тишкевича, 2 voto Лопатецького^[7]
Кшиштоф — воював за права на Макарів з Янушем Радзивіллом (пом. 1655)^[8]
Анастасія — дружина польського історика та власника маєтків Вацлава Руліковського, брата Едварда^[9]

Представники першого покоління Харленських на Русі

Першими з Харленських на руських землях з'явилися, швидше за все, сини Станіслава-Амброзія — Щенсний та Миколай. Вперше Миколай згаданий у луцьких ґродських книгах 27 лютого 1557 р., а Щенсний — 8 грудня 1568 р. Щодо третього брата — Єжи, то він також, імовірно, мав свій інтерес на Русі, про що побічно свідчать згадки на Волині його сина Андрія, однак більш конкретних відомостей про нього віднайти не вдалося^[10].

Примітки

↑ Hornostajpol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 130. (пол.)
↑ ^а ^б Hostoml // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 163. (пол.)
↑ за Несецьким
↑ Lubcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 241. (пол.)
↑ 59. Листопада 16 — Протестація п. Якова Сосновського про призначення луцьким старостою Геронимом Харлинським свідків у суді з своїх підданих; 60. Листопада 16 — Протестація п. Петра Воютицького про призначення луцьким старостою Геронимом Харлеським свідків у суді з своїх підданих; 61. Листопада 16 — Репротестація луцького старости Геронима Харлеського про обвинувачення його п. Петром Воютицьким у призначенні свідків у суді з своїх підданих, 73. Листопада 18 — Реляція возного «єнерала» Волинського воєводства Марцина Рокицького про вручення позову п. Герониму Харлинському від п. Павла Новоселецького
↑ Leszniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 176. (пол.)
↑ Tyszkiewiczowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Русина О. Радзивілли та Україна: культурні конотації // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 2 (521) (березень-квітень). — С. 127. — ISSN 0130-5247.
↑ Wacław Cyprian Rulikowski z Honiatycz h. Korab (ID: 2.944.177). (пол.)
↑ Пустовий, Олександр (2013). Польський шляхетський рід на руських землях. Походження та родина Яна Харленського. // Польські студії № 6. Дух і Літера № 26 (українською) . Київ: Дух і Літера. с. 24—38.

Джерела

Chabne // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 538. (пол.)
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. I. — Cz. 2. — 820 s. — S. 247—248. (пол.)

Посилання

75. Лютого 18 — Зізнання возного єнерального Павла Богатковича про вручення позову п. Катерині Харлинській і спадкоємцям кн. Петра Збаразького від п. Миколи Малинського в справі закладів частин маєтків

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Hornostajpol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 130. (пол.)

[Г3-2] а ^б Hostoml // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 163. (пол.)

[3] за Несецьким

[4] Lubcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 241. (пол.)

[5] 59. Листопада 16 — Протестація п. Якова Сосновського про призначення луцьким старостою Геронимом Харлинським свідків у суді з своїх підданих; 60. Листопада 16 — Протестація п. Петра Воютицького про призначення луцьким старостою Геронимом Харлеським свідків у суді з своїх підданих; 61. Листопада 16 — Репротестація луцького старости Геронима Харлеського про обвинувачення його п. Петром Воютицьким у призначенні свідків у суді з своїх підданих, 73. Листопада 18 — Реляція возного «єнерала» Волинського воєводства Марцина Рокицького про вручення позову п. Герониму Харлинському від п. Павла Новоселецького

[6] Leszniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 176. (пол.)

[7] Tyszkiewiczowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[8] Русина О. Радзивілли та Україна: культурні конотації // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 2 (521) (березень-квітень). — С. 127. — ISSN 0130-5247.

[9] Wacław Cyprian Rulikowski z Honiatycz h. Korab (ID: 2.944.177). (пол.)

[10] Пустовий, Олександр (2013). Польський шляхетський рід на руських землях. Походження та родина Яна Харленського. // Польські студії № 6. Дух і Літера № 26 (українською) . Київ: Дух і Літера. с. 24—38.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]