Харитя

Харитя
Обкладинка до дитячої книжки 1982 року видання
Жанр	Оповідання
Форма	оповідання
Автор	Михайло Коцюбинський
Мова	Українська
Написано	Липень, 1891[1]
Цей твір у Вікіджерелах

«Хари́тя» — коротке оповідання українського письменника Михайла Коцюбинського 1891 року про добру дівчинку, яка допомагала хворій матері по хазяйству. Оповідання написане Михайлом Коцюбинським, коли він працював домашнім вчителем у селі Лопатинці (нині Вінницька область)^[2].

У короткому оповіданні розкрита психологія дитини, окреслене коло її думок та переживань. Михайло Коцюбинський демонстрував як попри важкі обставини в людини лишається здатність робити добро та відчувати прекрасне в довколишньому світі.

Дівчинка Харитя береться за господарство, коли її мати хворіє, а батько нещодавно помер. Мати нарікає, що немає кому жати поле. Харитя, хоча їй тільки 8 років, упевнена, що справиться. Вона також готує їсти куліш. Мати їсть його, хоча страва вийшла несмачна. Харитя розуміє, що збіжжя треба вивезти з поля і міркує, що попросить про це у хресного.

Наступного дня Харитя йде жати і помічає красу поля. Вона випадково ріже палець серпом. Її лякає, що вона сама у великому полі. Попри страх, Харитя вирішує завершити почате. Її зустрічають дві молодиці, які відносять стомлену Харитю додому.

Незабаром її мати видужує, а хресний допомагає, як Харитя і сподівалася.

У книзі Олександра Ірванця «Харків 1938» імена Миколи Джері та Хариті використані як загальна назва (nomen appellativum), символ для молодіжної організації УРСР, яка за альтернативною історією не ввійшла до Радянського Союзу. Для дівчат та хлопців існують процедури ініціації, відомі як «харитизація» та «джеризація». Ці процеси, які є свого роду громадсько-політичним вступом в доросле життя для 12-річних дітей, названі на честь літературних героїв. Хлопці проходять її таємно, а дівчата — публічно надрізаючи пальця серпом^[3][4][5].

• Харитя — повний текст твору. wikisource.org.
• Критика на оповідання «Харитя». pedahohikam.net.