Харабалі
| Місто | |
|---|---|
Харабалі рос. Харабали  | |
 | |
Прапор
Герб
  | |
| Координати 47°24′ пн. ш. 47°15′ сх. д. / 47.400° пн. ш. 47.250° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Регіон | Астраханська область |
| Муніципальний район | Харабалінський район |
| Міське поселення | Муніципальне утворення «Місто Харабалі» |
| Глава МО | Шамов Олександр Вікторович |
| Прізвисько | Бывшая столица Золотой Орды[1] |
| Дата заснування | 1789 |
| Перша згадка | 1770 |
| Місто з | 1974 |
| Площа | 25 км² |
| Висота центру | 0 м |
| Клімат | помірно континентальний, посушливий |
| Населення | 18 146 (2014) |
| Національний склад | росіяни 50,56%, казахи 41,84%, татари 0,72%, українці 0,89%, ногайці 0,83%, калмики 0,72% та інші |
| Конфесійний склад | православні та інші |
| Катойконім | харабалінци, харабалінец |
| Часовий пояс | московський час, Самарський час (Q18170601) |
| Телефонний код | 85148 |
| Поштовий індекс | 416 010 |
| Код ЗКАТУ | 12245501 |
| GeoNames | 550671 |
| OSM | ↑5456705 ·R (Q18170601) |
| Офіційний сайт | mo |
  Харабалі Харабалі (Росія)  Харабалі Харабалі (Астраханська область) | |
 | |
 Харабалі у Вікісховищі | |
Харабалі (рос. Харабали) — місто (з 1974) в Астраханській області Росії, адміністративний центр Харабалінського району та муніципального утворення «Місто Харабалі».
За 40 км на південь від міста розташовані руїни Сарай-Бату, колишньої столиці Золотої Орди, археологічний пам'ятник XIII століття. За 70 км на південь від міста — Хошеутовський хурул (калмицький буддійський монастир), Архітектурний пам'ятник XIX століття.
Географія
Місто розташоване на лівому березі річки Ашулук, за 142 км на північ Астрахані. Місто перетинає автодорога Астрахань — Ахтубінськ — Волгоград. Залізнична станція Харабалінська на лінії Верхній Баскунчак — Астрахань.
Клімат
- Середньорічна температура повітря — 10,7 °C
- Відносна вологість повітря — 59,1%
- Середня швидкість вітру — 3,9 м/с
| Середньодобова температура повітря в Харабалі за даними NASA[2] | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| січні | лютому | березня | квітні | травня | червень | липні | серпня | вересні | жовтні | листопаді | грудні | Рік |
| -4,3 °C | -4,0 °C | 2,0 °C | 11,8 °C | 19,2 °C | 24,4 °C | 26,9 °C | 24,7 °C | 18,3 °C | 10,6 °C | 1,7 °C | -3,4 °C | 10,7 °C |
Історія
Село Харабалі засновано в 1789 на високому пагорбі селянами з Воронезької, Курської та Тамбовської губерній[3].
Існує кілька версій походження назви. За однією, назва села походить від бугра, який колись розділяв село на дві частини. «Харабалі» в перекладі з калмицького «чорний бугор». За іншою, назва походить від назви казахського аулу Карабайли, що розташовувався на цьому місці. Казахи досі так називають цю місцевість[3].
В 1876 на народні кошти майстрами з Москви за участю місцевих умільців почали зводити двоповерхову, цегляну, з п'яти куполів церкву. У 1889 церква відкрила свої двері для парафіян.
Широку популярність селу принесли знамениті сади.
В 1930 засновані колгосп «Новий шлях» та риболовецький колгосп «Червоні ловці». У 1932 в почалося будівництво консервного заводу, в липні 1936 він був пущений в лад.
У період з 30-х по початок 40-х років були побудовані середня школа № 5, будівля райвиконкому, партійний кабінет, сільський клуб, кінотеатр на 450 місць, лікарня на 35 ліжок, в центрі посаджено парк, працювали їдальня, бібліотека, промкомбінат, харчокомбінат[4]
Наприкінці 1940-х почалося масове озеленення. У середині 1950-х років при прокладанні першого водопроводу на вулицях були висаджені плодові дерева.
У 1974 село Харабалі перетворено в місто районного підпорядкування. Воно стає центром сільського господарства та промисловості[3].
Населення
| 1897[5] | 1959[6] | 1970[7] | 1979[8] | 1989[9] | 1992[5] | 1996[5] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 3500 | ▲9664 | ▲14 261 | ▲17 043 | ▲18 566 | ▲18 700 | ▲19 100 |
| 1998[5] | 2000[5] | 2001[5] | 2002[10] | 2003[5] | 2005[5] | 2006[5] |
| ▼18 900 | ▼18 800 | ▼18 600 | ▼18 296 | ▲18 300 | ▼18 200 | ▼18 100 |
| 2007[5] | 2008[5] | 2009[11] | 2010[12] | 2011[5] | 2012[13] | 2013[14] |
| ▬18 100 | ▬18 100 | ▲18 117 | ▬18 117 | ▼18 100 | ▲18 178 | ▲18 275 |
| 2014[15] | 2015[16] | 2016[17] | 2017[18] | |||
| ▼18 146 | ▼18 041 | ▲18 097 | ▼18 031 |
Економіка
- харчова промисловість (птахофабрика «Харабалінская»);
- деревообробна (меблі) та лісгосп (ділова деревина, дрова, відновлення лісу);
- будівельна промисловість (будматеріали).
Примітки
- ↑ Словарь топонимических перифраз: названия российских городов — СПб: Алетейя, 2022. — С. 18. — ISBN 978-5-00165-489-6
- ↑ NASA. База данных RETScreen. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 2 січня 2015.
- ↑ а б в Історична довідка|Місто Харабали. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 2 січня 2015.
- ↑ муніципального освіти «Місто Харабали». Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 2 січня 2015.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Харабали. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность сельского населения РСФСР — жителей сельских населённых пунктов — районных центров по полу (рос.)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населенных пунктов - районных центров по полу. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. 1. Численность и размещение населения Астраханской области. Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).