Халідський емірат
| إمارة بني خالد Халідський емірат | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Прапор
Герб
| |||||||||
| Столиця | Аль-Мубарраз Ель-Хуфуф Аль-Хаса | ||||||||
| Мови | арабська | ||||||||
| Релігії | іслам | ||||||||
| Форма правління | монархія | ||||||||
| емір | Барак ібн Гурайр | ||||||||
| Історія | |||||||||
• Засновано | 1669 | ||||||||
• Ліквідовано | 1830 | ||||||||
| Населення | |||||||||
| |||||||||
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Халідський емірат
| |||||||||
Халідський емірат — держава на Аравійському півострові, яка існувала з 1669 до 1796 і 1818 до 1830 року. Вела запеклі війни з Османською імперією та Дірійським еміратом. Знищено еміратом Неджд.
Історія
1524 року після внаслідок внутрішнього кризи, поразок у протистоянні з Португалією відбувся розпад Джабридського емірату на низку володінь. При цьому владу в Ель-Хасі отримала плем'я бану-мунтафік, що було суперником племені бану-джабр (з племінного союзу бану-халід). 1552 року шейхи бану-мунтафік практично без спротиву підкорилися Османській імперії. В результаті в Ель-Хасі та Катарі було створено еялет Лахса.
З 1570-х років шейхи бану-халіда постійно протистояли османським пашам, які водночас намагалися витіснити португальців з Перської затоки. 1581 року перські війська захопили еялет, що погіршило економічне становище Лахси. Невдовзі еялет поринув у постійні повстання й не лише бану-халід. В свою чергу з 1590-х років османський уряд впровадив практику призначення на посади в еялеті шейхів племен з союзу бану-халід, що на деякий час послабило протистояння.
Внаслідок загальної кризи в Османській імперії у 1640-х роках її позиції в лахси послабилися. Цим скористався Барак ібн Гурайр, шейх племені аль-хумейда з союзу бану-халід, що почав повстання проти османів. 1669 року оголосив себе еміром, а 1670 року звільнив від загарбників Лахсу.
В подальшому еміри поширили свою владу на півострів Катар та частину Оману (сучасні ОАЕ). Також в залежності опинилися еміри та шейхи Східного Неджду. Так, у 1744 році халідський емір Сулейман наказав еміру Уяйни вигнати проповідника Мухаммеда ібн Абд аль-Ваххаба, який перебрався до Дірійського емірата, вступивши в союз з Мухаммадом ібн Саудом.
Разом з тим у 1752 або 1756 році Халідський емірат визнав незалежність шейха Сабаха I бін Джабіра, що став першим володарем Кувейту. Причини цього незрозумілі. Можливо емір Ураяр ібн Даджин розглядав Кувейт як буферну державу з Османською імперією.
У 1763 року починаються збройні конфлікти з Дірійським еміратом, але вони були відбиті військами халідського емірату. Водночас емір Ураяр ібн Даджин починає зближення з багдадським пашою Омаром, якийвстановив зверхність над бану-мунтафік. У 1789 році Халідський емірат зазнав поразки, а Дувайхіс ібн Ураяр вимушен був тікати. Втім війна діірйців проти шаріфа Мекки змусила еміра Абдул-Азіза ібн Мухаммада 1790 року виступити проти Хіджазу. В результаті Дувайхіс повернув втрачені землі. Водночас було відновлено союз з багдадським пашою (на той час ним був Буюк Сулейман).
1792 року війна з Дірійським еміратом поновилася. Вона тривала до 1795 року, коли емір Барак ібн Абдул-Мухсін Ас-Садах зазнав ніщивної поразки, втративши усі володіння 1796 року. Землі Халідського емірату було приєднано до Дірійського. Всі мавзолеї та інші святині шиїтів Ель-Хаси були зруйновані, у всі оази були послані ваххабітські улеми. Втім боротьба колишнього халідського еміра тривала. 1797 року в союзі з племен бану-мунтафік він виступив проти Дірійського емірату, але знову зазнав поразки.
Члени правлячої династії знайшли прихисток в Багдаді. 1818 року єгипетське військо Ібрагіма-паши знищила діірйський емірат. Цим вирішили скористатися родичі Барака ібн Абул-Мухсіна — Маджид і Мухаммед ібн Ураяр, що за підтримки Дауд-паши відновили Халідський емірат (відомий також як Другий Халідський емірат). Втім його становище було гіршим, ніж того, оскільки він опинився під зверхністю багдадського паши. Водночас довелося воювати проти племен аль-аджман, давасір та аль-субай.

1820 року через складності Дауд-паши вдалося позбавитися його залежності. Халідський емірат знову намагався боротися за панування в Східній Аравії, оскільки емірат Неджду зазнав поразки від Єгипту. Втім з відновленням у 1824 році потуги еміра Туркі ібн Абдуллаха починаються з ним війни, внаслідок чого 1830 року Халідський емірат зазнав повної поразки й припинив існування. Члени правлячої династії втекли до Басри, під османський захист.
Територія
Охоплював область Ель-Хаса, півострів Катар, західну частину так званого Договірного Оману. В часи піднесення (1680—1720 роки) під впливом перебувала значна частину Неджду.
Економіка

Основу були скотарства (вирощування верблюдів, дрібної рогатої худоби) та посередницька торгівля. Остання приносила скарбниці чималі кошти, оскільки багато шляхів з Аравії йшли до Багаду і Басри через володіння емірату. також важливу роль відігравали порти в Перській затоці. Було розвинено рибальство. Карбувалася власна монета — тавіла, що мала досить незвичну форму.
Джерела
- Anscombe, Frederick F., The Ottoman Gulf: the creation of Kuwait, Saudi Arabia, and Qater, 1870—1914, Columbia University Press, New York 1997
- Fattah, Hala Mundhir. (1997). The Politics of Regional Trade in Iraq, Arabia, and the Gulf, 1745—1900, SUNY Press
- al-Juhany, Uwaidah, Najd Before the Salafi Reform Movement, Ithaca Press, 2002
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
