Халча
| село Халча | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна | |||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Обухівський | ||||
| Тер. громада | Кагарлицька міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32120050330091127 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 13 століття[2] | ||||
| Населення | 634 (2001 рік)[1] | ||||
| Площа | 6,225 км² | ||||
| Густота населення | 101,85 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 09213 | ||||
| Телефонний код | +380 4573 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°56′51″ пн. ш. 30°53′51″ сх. д. / 49.94750° пн. ш. 30.89750° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
166 м | ||||
| Водойми | річка Хальча | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 09213, Київська обл., Обухівський р-н, с.Халча, ВУЛИЦЯ ІМ. РОМАНА НАУМОВИЧА КУЩА, будинок 2 | ||||
| Карта | |||||
Халча | |||||
Халча | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Ха́лча — село на півдні Київської області. Адміністративно належить до Обухівського району. Найближче місто - Кагарлик (колишній районний центр), 15 км. До Києва 75 км.
Географія
Найближчі довколишні села та міста — с. Слобода, с. Воронівка, с. Расавка, с. Зікрачі, м. Ржищів.
У селі бере початок річка Хальча, є ставок.
Історія
18 сторіччя

Церква була збудована у 1752 році за допомогою прихожан на місці старої церкви. Є документ 1768 року про перехід жителів та священника Макарія Холода с. Халча з унії в православ'я. Нижче є малюнок як виглядала церква у 1807 році. А приблизно у 1930-х роках була спалена більшовиками. Відтоді, пагорб, де розташовувалась церква пустує. Зараз там стоїть дерев'яний хрест, який зробили місцеві жителі з дерев'яних балок, що залишились після пожежі.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Покрова Пресвятої Богородиці с. Халча Халчанської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України.
19 сторіччя
Ось, як описується село Халча в книзі Похилевича Л. І. "Сказання про населені місцевості Київської губернії"[3], 1864 р.: "Халча — село при струмку з такою ж назвою, за 2 версти від Зикрачів. Село розташоване в глибоких звивистих долинах і з усіх боків оточене високими гостроверхими горами. Підвищене місце, на якому стоїть церква, оточене глибоким ровом у вигляді замку.
Що на території, яку займає село, діяли татарські народи у віддаленій давнині, можна судити з самої назви села, яка має татарське походження, а також із того, що навколо села знаходяться стародавні могили, у яких, за словами жителів, спочивають кості убитих християн у часи татарських нападів.[3]
Нині в селі мешкає 1832 особи обох статей у 200 дворах. У 1740 році було 100 хат; у 1792 році — 115 хат, а жителів: чоловіків — 485, жінок — 454 душі.[3]
Халча нині є резиденцією графинь Анни та Емілії Дзялинських. До халчанського маєтку належать села Березівка, Вороновка та Юзефівка із загальною площею земель 5109 десятин.[3]
Церква Свято-Покровська, дубова, 5-го класу; має 37 десятин землі; збудована 1752 року.[3]
З візитацій Канівського деканату за 1740, 1746 і 1792 роки видно, що в Халчі існувала церква з незапам'ятних часів, а попередню, до теперішньої, було збудовано 1724 року, проте через старість розібрано."[3]
В 1880-х с. Халча було центром Халчанської волості Київської губернії.
20 сторіччя
Станом на 1900 рік у селі налічувалося 2939 мешканців, 883 двори, парафіяльна дерев'яна церква, церковна школа, 23 вітряка. Належало деякий час Дзявинським (разом з с.с.Березівкою, Воронівкою,Юзефівкою), потім Радзішевскім.
В статті О. Косміної "У будні і свята. Як одягалися на Київщині сто років тому" можна побачити фото жителей с. Халча і їх вбрання на початску 20 ст.[4]
Колгосп створений в 1929 році. Під час колективізації були розкуркулені в с. Халча 31 сім’я, у Воронівці – 11. Газета «Колективна нива» у № 98 від 24 вересня 1932 року та у № 47 від 21 травня 1933 року повідомляла, що с. Халча (колгосп « Шлях до комунізму») занесено на «чорну дошку». За свідченнями очевидців загальна кількість померлих від голоду в с. Халча та Воронівка – 414 осіб. Місця поховань – с. Халча, вул. Жовтнева та вул. Леніна.[5]
Сучасний стан
Нині село населяють переважно літні люди. Чимало хат на території села дуже старі — частина з них вже запустіли. Можна зустріти, наприклад, хати, обмазані глиною та під солом'яною стріхою. Проте є і цілком сучасні будівлі, у селі є магазин з баром, кіоск, школа, дитячий садок, асфальтована дорога, транспортна зупинка, підведені електрика, газ, інтернет.
Див. також
Примітки
- ↑ https://gromada.info/gromada/kagarlycka/#4195
- ↑ Мартиролог, Київська, стор. 459
- ↑ а б в г д е Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / собрал Л. Похилевич. – Киев: В тип. Киево-Печер. лавры, 1864. – [2], V, 763 c. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 23 червня 2025.
- ↑ У будні і свята. Як одягалися на Київщині сто років тому. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 23 червня 2025.
- ↑ Попов, А.Л. (1900). Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи / Ізданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ : Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, 1900. — С. 195—196. (рос. дореф.) (PDF). http://history.org.ua (рос) . Ізданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в(довідка)|website=
Посилання
- Chalcza, wioska, powiat kijowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 539. (пол.)
- Chalcza, wieś nad rzeką tej nazwy, dopływ Lechniczu, ... Gnizdo rodziny Chaleckich, posiadających też Rzyszów. // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 298. (пол.)
- Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / собрал Л. Похилевич. – Киев: В тип. Киево-Печер. лавры, 1864. – [2], V, 763 c.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).