Жауме Еліас

Жауме Еліас
Особисті дані
Народження	6 листопада 1919
	Барселона, Іспанія
Смерть	18 вересня 1977 (57 років)
	Барселона, Іспанія
Громадянство	Іспанія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1940–1943 «Еспаньйол» 62 (0) 1943–1949 «Барселона» 123 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1941–1947 Каталонія 5 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Жауме Еліас і Касас (кат. Jaume Elias i Casas, 6 листопада 1919, Барселона — 18 вересня 1977, Барселона) — іспанський каталонський футболіст, що грав на позиції захисника. Виступав за клуби «Еспаньйол» та «Барселона», у складі останньої тричі ставав чемпіоном Іспанії та виграв кілька інших трофеїв. Також грав за збірну Каталонії.

Еліас народився 6 листопада 1919 року в Барселоні та розпочав грати у футбол у системі молодіжного клубу «Європа». Після цього виступав за «Мартіненк»^[1], який після громадянської війни франкістська влада змусила змінити назву на «Сан-Мартін» через цензуру каталанської мови^[2].

У 1940 році 20-річний Еліас приєднався до «Еспаньйола». Його дебют у Прімері відбувся 17 березня 1940 року в матчі проти «Расінга» (3:1). У першому сезоні він зіграв лише 4 матчі чемпіонату, проте команда здобула Кубок Іспанії, хоча сам футболіст у фіналі не брав участі. У сезоні 1940/41 Еліас став ключовим гравцем захисту, склавши пару з Рікардо Теруелем. Того року «Еспаньйол» знову вийшов у фінал Кубка, але цього разу поступився «Валенсії» (1:3). В чемпіонаті команда фінішувала на сьомій сходинці, а Еліас провів 16 матчів. У наступних сезонах він залишався у стартовому складі, відігравши 18 матчів у сезоні 1941/42 (9-е місце) і 23 матчі у сезоні 1942/43 (11-е місце). Попри стабільність, жорстка конкуренція в складі обмежувала його перспективи, і 1943 року він попросив керівництво клубу про перехід. Всього за п'ять сезонів він взяв участь у 62 матчах чемпіонату^[3].

Улітку 1943 року президент клубу Франсіско Роман дав згоду на його перехід до «Барселони»^[4]. Вже з першого сезону Еліас став основним гравцем «блаугранас» й сформував міцну пару в обороні з Жузепом Пучем. Найкращим для нього був сезон 1944/45, коли він провів 25 з 26 матчів чемпіонату й допоміг клубу здобути титул чемпіона Іспанії, а потім і виграв Золотий кубок Аргентини 1945 року, турнір який був попередником Суперкубка Іспанії. У 1947/48 та 1948/49 з «Барселоною» під керівництвом уругвайця Енріке Фернандеса виграв два поспіль чемпіонства, але у другому з цих сезонів серйозна травма не дозволила йому грати у другій половині сезону. Через це він також не зіграв у вирішальних матчах Латинського кубка та Кубка Еви Дуарте того сезону, які «Барселона також виграла».

Через проблеми зі здоров'ям (зокрема кишкові захворювання та травми) Еліас змушений завершити ігрову кар'єру у 1949 році, коли йому було лише 30 років. Загалом за шість сезонів у чемпіонаті Еліас провів 123 матчі, а в усіх турнірах — 172 матчі та 12 голів за «Барселону».

Еліас не грав за національну збірну Іспанії, але провів 5 матчів за збірну Каталонії у 1941–1947 роках^[5].

• Чемпіон Іспанії (3):

«Барселона»: 1944/45, 1947/48, 1948/49

• Володар Кубка Іспанії (1):

«Еспаньйол»: 1940

• Володар Кубка Еви Дуарте (2):

«Барселона»: 1945, 1948

• Володар Латинського кубка (1):

«Барселона»: 1949

Помер 18 вересня 1977 року на 58-му році життя у місті Барселона^[6].

• Жауме Еліас на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Жауме Еліас на сайті BDFutbol.com (англ.)