YaChudo

Філістія

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Філістія
Дата створення / заснування1175 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
КонтинентАзія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Ізраїль і Палестін Редагувати інформацію у Вікіданих
Форма правлінняфедеративна держава Редагувати інформацію у Вікіданих
На замінуХанаан Редагувати інформацію у Вікіданих
Час/дата припинення існування604 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа розташування

Філістія, або Філістея (англ. Philistia, івр. פלשת, Pleshet, Плешет) — стародавня країна на півдні історичної області Палестина.

Історія

Перші згадки про пелесет (pwrꜣsꜣtj) або пуласті (в подальшому відому як філістимляни) відносяться до сер. XIII ст. до н. е., періоду Нового царства Стародавнього Єгипту. Близько 1150 року до н. е. (за іншими припущеннями 1190 р. до н. е.), коли Єгиптом правив фараон Рамзес III, група племен пелесет, що перед тим з іншими «народами моря» створили державу Палістін в Сирії, вдерлася до Єгипту, але були відкинуті, оскільки Рамсес III розбив ці племена на морі і на суші[1][2]. Великий папірус Гарріса, хроніка правління Рамсеса III, написана не пізніше 1149 року до н. е., також зафіксував цю поразку філістимлян. Серед народів, які вторглися в Єгипет, на пам'ятнику Рамзесу III згадується і якийсь народ дануна. Деякі вчені вважають, що цей народ має відношення до коліна Дана, але це вкарй сумнівно, напевніше це були данайці.

У 1177 р. до н. е. пелесети захопили чотири ханаанських міста — Ашкелон, Ашдод, Гат і Газу (п'яте місто, Екрон, було, ймовірно, засновано ними). Але і після завоювання цих ханаанських міст, в даній місцевості продовжували проживати ханаанські племена аввеї[3], анакім[4] та рафаїм[5]. У ранньозалізній добі філістимляни були присутні далеко за межами того, що традиційно вважалося Філістією, оскільки 23 з 26 пам'яток цього період в Їзреельській долині, включаючи Тель-Мегіддо, Тель-Йокнеам, Тель-Кірі, Афулу, Тель-Кашіш, Беер-Тівон, Хурват-Хацін, Тель-Рісім, Тель-Реала, Хурват-Црор, Тель-Шам, Мідрах-Оз та Тель-Зарік, дали типову філістимську кераміку, що датується XII-X століттями до н. е. Втім, враховуючи невелику кількість знахідок кераміки, ймовірно, що навіть якщо філістимляни оселилися в цьому районі, вони залишалися меншістю та асимілювалися з ханаанським населенням до X століття до н. е.

Дуже скоро між ізраїльськими племенами і філістимлянами почалася довга завзята війна. Ці війни відбувалися як з суперництва за торгові шляхи, так і за родючі землі. Перші удари філістимлян були спрямовані, головним чином, проти племен Дана і Веніаміна, почасти також проти Юди, що знайшло відображення в оповіданнях про дії судді Самсона[6]. Перший час, війна йшла на користь філістимлян — згідно з Біблією вони володарювали над ізраїльськими племенами 40 років[7].

Звільнення від ярма філістимлян почалося під час пророка Самуїла, хоча тоді у битві під Афеком навіть потрапив до рук філістимлян Ковчег Завіту[8]. Лише через 20 років ізраїльським племенам, під Каменем Перемоги (העזר אנן), вдалося здобути велику перемогу на Філістією[9]. Війна, втім, тривала і за царя Саула, що був розбитий в битві біля гори Гілбоа від коаліції філістимлянським міст на чолі їх Анхусом I, царем Ґата. Останній також надав володіння та загін давидові, що втік від Саула. Цим філістимлянський цар майстерно послабив Ізраїльське царство, активно втручаючись у внутрішню боротьбу за владу.

Після того, як Давид став царем Ізраїльського царства, він завдав поразки філістимлянам і не лише звільнив країну від їх ярма, а й зробив Гат своїм васалом[10][11]. Філістимляни, ставши васалами Ізраїльського царства, стали служити в армії Давида під назвою «загони креті і батогів». За часів Соломона філістимляни перебували в залежності від Ізраїльського царства. З тих пір самостійної історії філістимлян більше не існувало.

Після поразки у війні, Філістія розпадається на окремі міста-держави. Філістимляни ще продовжували діяти, сплачуючи данину юдейським царям. У VIII ст. до н. е. її було завойовано ассирійським царем Тіглатпаласаром III. Протягом століття, часто за підбурюванням сусіднього Єгипту, Філістія повставала проти ассирійського панування, але щоразу зазнавала поразки та була змушена платити данину. Ґат зникає з історії після того, як Шаррукен II записав про його захоплення в 711 році до н. е., що може свідчити про те, що він зруйнував місто. Наступний ассирійський цар Сін-аххе-еріба розграбував Ашкелон був розграбований через його відмову визнати ассирійську владу. Незважаючи на цей філістимський заколот, переможець розділив землі, які він пограбував у Юдеї, між царями Ашдода, Гази та Екрону, навіть звільнивши Паді, царя Екрону, з юдейського полону та повернувши його на трон.

Філістія зникає з письмових джерел після завоювання Передньої Азії нововавилонським царем Навуходоносором II у 604 році до н. е., коли Ашкелон та багато інших міст регіону були зруйновані.[22]

Під час пророка Нехемії мешканці Ашдода вороже ставилися до юдейської громади[12], хоча представники останньої брали собі дружин почасти й з Ашдода[13].

Територія

Філістія займала південну частину прибережної смуги сучасного Ізраїлю включаючи так званий Сектор Гази. Якщо вважати Рафіах[14] найпівденнішим містом Філістії і Яффу найпівнічнішим її містом, а гірський хребет Ізраїлю її східним кордоном, включаючи, таким чином, в Філістію і Шефелу, то вийде ділянка довжиною в 100 км і шириною в 60 км на півдні та 20 км на півночі. До складу Філістії входило також місто Циклаг. Північним кордоном Філістії була річка Яркон, на заході — Середземне море, на сході — Юдейське царство в Циклазі, а на півдні — Аріш. Тель-Касіле та Афек, ймовірно, позначали кордони країни, оскільки свідчення з Тель-Касіле особливо вказують на те, що нефілистимляни становили надзвичайно велику частину їхнього населення[15]. Філістимія включала Яффу (у сучасному Тель-Авіві). Після третього походу Сін-аххе-еріби, ассирійці передали Яффу фінікійському місту-державі Сідон[16].

Населення

Населяли країну філістимляни, щодо етнічного походження яких точаться суперечки. Вони є одним з так званих «народів моря», і за давніми переказами прибули в Ханаан з Кріту[17]. Проте також є версія, що вони були троянцями.

Поселившись в Ханаані, філістимляни змішалися з місцевим західно-семітським населенням, від яких перейняли релігію і мову (у Біблії завжди передбачається, що євреї і філістимляни спілкувалися одною і тою ж мовою).

Устрій

Філістія являла собою п'ятимістя (пентаполь), до складу якого входили міста Ашкелон, Ашдод, Гат, Газа і Екрон. У політичному відношенні Філістія поділялася на п'ять князівств, за числом міст. У Герарі, пізніше в Гаті, жив цар, який повинен був враховувати думку п'яти князів (се[18]; він очолював військо на війні і вирішував питання вступу в союзи[19].

До перемоги ізраїльського царя Давида над філістимлянами їх містами правили сранім чи серени («лідери»), які складали раду філістимського п'ятиграддя. Правом ради було скасувати рішення кожного окремого серена[20]. Пізніше на чолі філістимських міст стояли царі[21].

Військо

Філістимляни були здатні виставити велике, добре оснащене військо, котре включало тяжкоозброєну піхоту, лучників і бойові колісниці[22]. У філістимському війську служили також найманці[23][24].

Озброєння філістимської армії складалося з повстяного шолома, панциря, великого круглого щита, коротких списів, великих мечів і бойових колісниць. У Філістії зазвичай будували фортифікаційні споруди з цегли, а не з каменів, як це випливає з розкопок стін Ашдода, Ашкелона і Екрона.

Господарство

Розкопки підтверджують розвинену інфраструктуру, включаючи масштабне виробництво оливкової олії та вина. Це свідчить про високий рівень організації праці.

Саме філістимляни першими в регіоні стали застосовувати зброю і господарське начиння з заліза, що витіснило мідь і бронзу. Філістимляни були вправними металургами та володіли технологіями обробки заліза, що давало їм значну військову перевагу, зокрема у протистоянні з ізраїльтянами. Виробництво залізних мечів та металевих обладунків було основою їхнього багатства та військової могутності.

Торговельне й стратегічне значення Філістії визначалося як тим, що країна розташована на березі Середземного моря, так і тією обставиною, що по її території проходила найближча дорога з Єгипту в Ерец-Ісраель. Філістимляни активно використовували своє прибережне розташування для торгівлі, контролюючи торговельні шляхи.

Монети, що було викарбувані в Ашдодо, носять ізраїльські написи.

Релігія

Релігія філістимлян зводилася до шанування семітських богів — Дагона, Астарти і Баала.

Культура

До кін. XII ст. і на початку в XI ст. до н. е. південь Ханаану освоюється филистимлянами, які створили міську культуру[25]

Мова

Писемність

У XII-XI ст. до н. е. филистимляни користувались принесеним ними кіпро-мінойським письмом[26], то в подальшому у них поширюється ханаанське консонантне письмо[27].

Побут

Філістимляни вживали свиней та собак в їжу.

Змішування Палестини з Ізраїлем

Назва «Палестина», як відомо, походить від назви «Філістія». Назва Палестина за Ізраїлем утвердилася «завдяки» римлянам, які ненавиділи євреїв з юдейських війн, і хотіли стерти саме ім'я юдейського народу з історії.

В 135 римлянами придушене повстання Бар-Кохби. Імператор Адріан вирішив остаточно розправитися з непокірною Юдеєю. Єрусалим перейменований на греко-римське місто Елія Капітоліна, куди був заборонений вхід євреям, а Юдею (Ерец-Ісраель) перейменували на Палестину або Палестинську Сирію (Syria Palaestine), «щоб назва Ізраїль не згадувалася більше»[28].

Нинішні противники Ізраїлю антисіоністи намагаються видавати єврейську країну за Палестину, при цьому під Палестиною маючи на увазі арабську державу, а під палестинцями — арабів (які прибули в країну після розгрому хрестоносців), які, звичайно, не мали жодного відношення до стародавніх філістимлян, ближчих до греків, і не були семітами.

Посилання

Примітки

  1. ↑ Masalha, Nur (15 August 2018). Palestine: A Four Thousand Year History. Zed Books, Limited, p. 56
  2. ↑ Killebrew, Ann (2005), Biblical Peoples and Ethnicity: An Archaeological Study of Egyptians, Canaanites, Philistines, and Early Israel, 1300–1100 B.C.E., Society of Biblical Lit, p. 202
  3. ↑ Втор., 2, 23
  4. ↑ пор. Іош., 11, 22
  5. ↑ Рафа № 4
  6. ↑ Суд. 13-16
  7. ↑ Суд., 13, 1
  8. ↑ I Сам., 4
  9. ↑ I Сам., 7
  10. ↑ II Сам. 15: 17-25
  11. ↑ I Хр. 18: 1
  12. ↑ Hex., 4, 1
  13. ↑ Hex., 13, 23
  14. ↑ III Макк., 1, 1
  15. ↑ Gösta Werner Ahlström (1993). The History of Ancient Palestine. Fortress Press. p. 311. ISBN 978-0-8006-2770-6
  16. ↑ Anson F. Rainey (February 2001). "Herodotus' Description of the East Mediterranean Coast". Bulletin of the American Schools of Oriental Research (321). The University of Chicago Press on behalf of The American Schools of Oriental Research: 58–59
  17. ↑ Єр. 47: 4; Амос 9: 7; пор. Втор. 2:23
  18. ↑ I Сам., 29, 3-10
  19. ↑ Битіє., 21, 22 і сл.
  20. ↑ I Сам. 29: 1-7
  21. ↑ Єр. 25:20 і інші
  22. ↑ I Сам. 13: 5; 29: 2; 31: 3
  23. ↑ I Сам. 27-29
  24. ↑ II Сам. 17: 4-10
  25. ↑ Lipinsky E. On the skirts of Canaan in the Iron Age. Leuven: Peeters, 2006, р.49
  26. ↑ Cross F. M., Stager L. E. Cypro-Minoan Inscriptions Found in Ashkelon // Israel Exploration Journal. 2006. Vol. 56, No. 2. P. 129–159
  27. ↑ Gilmour G., Kitchen K. A. Pharaoh Sety II and Egyptian Political Relations with Canaan at the End of the Late Bronze Age // Israel Exploration Journal. 2012. Vol. 62, No. 1, р. 125
  28. ↑ Псалми: 83-5

Відео

Зовнішні зображення
Давид і Голіаф

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).