YaChudo

Філіпп Жаккотте

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Філіпп.
Філіпп Жаккотте
Philippe Jaccottet
Філіп Жаккотте, фотографія Ерлінга Мандельманна, 1991 р.
Народився30 червня 1925 (101 рік)
Мудон, кантон Во, Швейцарія
Помер24 лютого 2021[1][2][…] (95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гриньян[2][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняГриньян Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоШвейцарія Швейцарія
Місце проживанняГриньян Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, есеїст, перекладач
Сфера роботитворче та професійне письмо[5] і перекладацтво[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛозаннський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[6][5][7], німецька, іспанська і італійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька
Роки активності1943 — 2021
Жанрвірші, есеї
ЧленствоНімецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв і Comité des intellectuels pour l'Europe des libertésd Редагувати інформацію у Вікіданих
КонфесіяРеформатська церква Швейцаріїd[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіFlorian Rodarid Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAnne-Marie Jaccottetd[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПреміїВелика премія Французької академії за поезію (1992), Велика національна премія поезії (1995), Ґонкурівська премія з поезії (2003)
CMNS: Філіпп Жаккотте у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Філі́пп Жаккотте́ (фр. Philippe Jaccottet; 30 червня 1925 — 24 лютого 2021) — швейцарський франкомовний поет, літературний критик та перекладач.

Життєпис

Філіпп Жаккотте народився 30 червня 1925 року в Мудоні (Во, Швейцарія). У 1933 році його родина переїхала до Лозанни, де він вступив до гімназії, а згодом до Лозаннського університету. Першу збірку віршів написав у п'ятнадцять років. Коли йому виповнилося шістнадцять, на врученні премії Рамбера 27 червня 1941 року познайомився з швейцарським поетом Гюставом Ру, з яким вів листування з 1942 по 1976 рр. Протягом навчання в Лозанні Жакотте почав друкуватися у періодичних виданнях, зокрема в цей період з'явилася його перша п'єса «Персиваль» (1945) та вірші «Елегія» (1943—1944), «Тіням» (1944) та «Ірис» (1945). Його першу збірку було надруковано у травні 1945 року, але Жаккотте знищив наклад. У червні 1946 року отримує диплом бакалавра, того ж року, під час подорожі до Італії, знайомиться з італійським поетом Джузеппе Унгаретті, якого починає перекладати у 1948 році.

Восени 1946 року на запрошення швейцарського видавця Анрі-Луїса Мермо, з яким він познайомився в 1944 році у Лозанні, Жаккотте переїжджає до Парижу, де працює над перекладами, зокрема «Смерті у Венеції» Томаса Манна, та пише статті та рецензії. Саме в Парижі Жаккотте знайомиться з новим поколінням французьких поетів — Івом Бонфуа, Жаком Дюпеном, Андре дю Буше, Франсісом Понжем, та поступово починає знаходити свій власний голос: «Філіпп Жаккотте, що, як нам здається, не дозволяє собі замінювати власне слово якимось іншим голосом, не піддається спокусі вдаватись до драматургії, до поліфонічної вигадливості; тим більше він не відступиться від вірша, замінивши його на якесь незалежне життя на безлюдному обрії безосібної мови».[11]

Після одруження з художницею Анн-Марі Еслер у 1953 році Жаккотте переїжджає до міста Гриньян на півдні Франції. Того ж року в видавництві Ґаллімар виходить друком його збірка «Пугач» (фр. L'Effraie), яку він вважає своїм справжнім літературним дебютом. У 1954 році народжується син Жаккотте Антуан, а у 1960 році — донька Марі. 29 червня 1956 року Жаккотте отримує премію Рамбера. Протягом 1960-х років Жаккотте працює над перекладами Фрідріха Гельдерліна та Джузеппе Унгаретті. 1968 року у видавництві Ґаллімар було опубліковано його монографію про Гюстава Ру. 1974 року помирають матір та вітчим Жаккотте. В цей же час Жаккотте познайомився з поетом П'єром Анрі Журданом.

Нагороди

Вибрані твори

  • 1947 Реквієм (фр. Requiem)
  • 1953 Пугач (фр. L'Effraie)
  • 1956 Елементи одного сновидіння (фр. Éléments d'un songe)
  • 1958 Невіглас (фр. L'Ignorant)
  • 1963 Пора сівби (фр. La Semaison)
  • 1969 Уроки (фр. Leçons)
  • 1970 Краєвиди з відсутніми фігурами (фр. Paysages avec figures absentes)
  • 1988 Прогулянка під деревами (фр. La promenade sous les arbres)

Переклади українською

Література

Чистяк Д.О. Інтермедіальний полілог у поезії Ф.Жаккотте // Фрізманівські читання: науково-методична спадщина, продовження традицій: мат. Всеукр.наук.-практ.конф., м.Харків, 24.09.2020 р. Харків: ХНПУ ім.Г.Сковороди, 2020. С.97-98.

Примітки

  1. ↑ https://actualitte.com/article/99071/auteurs/l-ecrivain-et-critique-litteraire-philippe-jaccottet-est-mort
  2. ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
  3. ↑ а б Le Monde / J. Fenoglio, M. Lannelongue — Paris: Société éditrice du Monde, Louis Dreyfus, Jérôme Fenoglio, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  4. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ verschiedene Autoren Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
  9. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118775715 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  10. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  11. ↑ Жан Старобінські. Говорити голосом дня // Жаккотте, Ф. Поезія 1946—1967. — Київ: Юніверс, 2003. — с. 7.
Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).