Філіпчук Павло Ігорович
| Філіпчук Павло Ігорович | |
|---|---|
| Народився | 5 липня 1983 (43 роки) |
| Країна | |
| Діяльність | Колаборант |
| Alma mater | Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» |
| Партія | • Партія регіонів • Опозиційний блок • ОПЗЖ • Единая Россия |
Філіпчук Павло Ігорович (нар. 5 липня 1983, Золочів, Львівська область) — проросійський політичний діяч, колаборант. «Гауляйтер» окупаційної адміністрації Каховки (2022).
Батьки
Батько: Філіпчук Ігор Здиславович (нар. 26.03.1963, Золочів, Львівська область, Україна) — депутат Каховської міської ради від Партії регіонів (2010—2015). З 2023 — депутат т.зв. «ради депутатів Каховського муніципального округу» від партії «Єдина Росія», працівник-інженер окупаційної структури КП «Комунальне транспортне підприємство»[1].
Мати: Філіпчук Олена Володимирівна (нар. 29.04.1964, Генічеськ, Херсонська область, Україна) — депутат Каховської міської ради від Партії регіонів (2010—2015). З 2023 — депутатка т.зв. «ради депутатів Каховського муніципального округу» від партії «Єдина Росія». З 2024 — «начальниця управління пенсійного фонду у Каховському муніципальному окрузі[2]»
Освіта
2000 — закінчив загальноосвітню школу № 1 міста Каховки[3].
2000—2005 — навчався у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна». Спеціальність: облік і аудит. Диплом спеціаліста.
Трудова діяльність
З 2005 — приватний підприємцець. Паралельно з тим до 2007 року працював страховим консультантом ТОВ «Євролайф Україна ЛТД».
2007 — 2014 — власник і директором компанії ТОВ «Лекс-Буд».
2013 — 2014 — заступник директора ВКФ «Спортсервіс та К».
2015 — 2020 — головою постійної комісії з питань бюджету та фінансів виконавчого апарату Херсонської обласної ради. Входив у команду голови Херсонської облради Владислава Мангера. Багато років Філіпчук був креатурою громадянина Швеції Карла Стурена[4].
Громадська діяльність
2007—2013 — голова Каховської міської організації Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Союз молоді регіонів України». 2011 був визнаний лідером молодіжного руху Каховки, а очолювана ним молодіжна організація — кращою молодіжною організацією року.
2007 — почесна грамота Херсонської обласної ради.
2010 — співзасновник Громадського об'єднання «Молодь без кордонів»[5].
2013 — стипендіат Каховської міської ради для обдарованої молоді в номінації «Молодіжна політика».
Політична діяльність
2006—2010, 2010—2015 — депутат Каховської міської ради від Партії регіонів[6]. Звинувачувався місцевими ЗМІ у лобіюванні своїх близьких родичів на посади у комунальних підприємствах міста[7].
2015—2020 — депутат Херсонської обласної ради від партії «Опозиційний блок». За інформацією херсонських ЗМІ, щоденна зарплата Павла Філіпчука на посаді депутата складала більше 2 тисяч гривень , при тому що розмір премії майже 300 % від основного окладу[8].
2019 — кандидат в народні депутати України на виборах Верховної Ради України від партії «Опозиційна платформа — За життя» по одномандатному виборчому округу № 185 (центр — м. Каховка). На момент балотування обіймав посаду голови постійної комісії з питань бюджету та фінансів виконавчого апарату Херсонської обласної ради. Рух «Чесно» зафіксував у діях Філіпчука 9 корупційних правопорушень.
У своїй агітаційній кампанії політик наголошував, що за останні 5 років як представник «Опозиційного блоку» не перефарбовувався, як це робили його колеги з інших політичних партій.
| Я не змінюю коней на переправі, бігаючи по президентським партіям. Я боровся з безладом БПП з самого початку у рядах опозиції, коли команди ЗЕ не було і в планах. Та саме тому сьогодні я балотуюся від опозиційних сил, не шукаючи солодкого місця у президентській партії, на відміну від багатьох «перефарбованих». Єдиною політсилою, яка виступала проти режиму Порошенка, у ейфорії 2014 року, коли всі інші партії радісно хлопали у долоні «новій команді», був Опозиційний блок. І ми не помилилися. За нами досвід, за нами стабільність у політичних поглядах, саме тому я йду в цій команді. Як показала історія останніх п'яти років, «нові команди» — це лотерея. А азартні ігри — це погана залежність. |
[9]. За підсумками голосування посів друге місце з результатом 22,15 % голосів виборців[10].
2020 — кандидат на посаду Каховського міського голови (самовисуванець). Посів третє місце, набравши 16,4 % голосів виборців.[11]
Колабораціонізм
У 2021 Філіпчук проживав у місті Сочі, а за кілька днів до початку російського вторгнення в Україну раптом повернувся до Каховки.
Після повернення до Каховки зрадник зустрічав окупантів з розкритими обіймами, перейшов на бік ворога та закликав місцеве населення змиритися з окупацією та жити за новими законами. Чоловік навіть намагався роздавати «гуманітарну допомогу» від Росії, за що його побили невідомі. Окупанти призначили його на цю роль 1 квітня 2022 року[12][13].
У квітні 2023 стало відомо про затримання Філіпчука російськими правоохоронцями. "Гауляйтера" Каховки підозрюють в крадіжках з окупаційного бюджету[14].
20 жовтня 2023 року на четвертій сесії так званої «ради депутатів Каховського муніципального округу» Павла Філіпчука було обрано «очільником Каховського муніципального округу». У відповідь на привітання окупаційного "гауляйтера" лівобережжя Херсонщини Володимира Сальдо зі вступом на цю «посаду» Філіпчук у своїх соцмережах подякував йому та президентові РФ Володимиру Путіну «за надану ними довіру, підтримку і можливість брати участь у справді історичних подіях та бути частиною величезної і потужної команди».
2024 суд заочно визнав Павла Філіпчука винним у державній зраді та колабораціонізмі ( ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України) та засуджено до 15 років в'зниці[15].
2025 суд заочно визнав Павла Філіпчука визнав винним за ч. 2 ст. 111 (державна зрада) та ч. 5 ст. 111-1 (колабораційна діяльність) та призначив йому 15 років ув’язнення з конфіскацією майна[16].
П. Філіпчук перебуває під санкціями Великої Британії, США, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії та України.
Примітки
- ↑ Филипчук Игорь Здиславович. Центр «Миротворець» (укр.). 26 березня 1963. Процитовано 6 вересня 2025.
- ↑ Филипчук Елена Владимировна. Центр «Миротворець» (укр.). 29 квітня 1964. Процитовано 6 вересня 2025.
- ↑ Філіпчук Павло Ігорович. hgi.org.ua. Процитовано 6 вересня 2025.
- ↑ Філіпчук Павло. Досьє (укр.). Процитовано 6 вересня 2025.
- ↑ ГРОМАДСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ МОЛОДЬ БЕЗ КОРДОНІВ — Код ЄДРПОУ 36922664. youcontrol.com.ua. Процитовано 6 вересня 2025.
- ↑ Результати виборів депутатів Каховської міської ради. Сайт ЦВК. Процитовано 2 квітня 2022.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в(довідка)|publisher= - ↑ О чем «кричит» Павел Филипчук. «Каховка». Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в(довідка)|publisher= - ↑ «Дорогой Павєл Ігорєвіч». Скандальний депутат Філіпчук влітає платникам податків у копієчку. «Мост». Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в(довідка)|publisher= - ↑ Філіпчук, Павло (09.06.2019). Павел Филипчук: Я один из Вас. Каховська зоря (укр.) . Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 06.09.2025.
- ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 6 вересня 2025.
- ↑ Результати виборів міського голови 2020. Каховська міська громада. «Міста.ua». Процитовано 2 квітня 2022.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в(довідка)|publisher= - ↑ У Каховці влада відмовилася співпрацювати з окупантами, вони «призначили» колаборантів. «НВ». Процитовано 2 квітня 2022.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в(довідка)|publisher= - ↑ vladislavssu@gmail.com (1 серпня 2022). Колаборант Павло Філіпчук. Evocation (укр.). Процитовано 6 вересня 2025.
- ↑ admin (15 квітня 2023). Гауляйтера Пашу Філіпчука з Каховки Херсонської області заарештували росіяни за крадіжки. Депутати Херсонські (укр.). Процитовано 6 вересня 2025.
- ↑ https://ipc.org.ua/uk/2024/11/gaulyajter-kahovky-pavlo-filipchuk-zaochno-otrymav-15-rokiv-tyurmy/ | Гауляйтер Каховки Павло Філіпчук заочно отримав судовий вирок в вигляді до 15 років
- ↑ Доценко, Маргарита (13 травня 2025). Окупаційний керівник Каховки Філіпчук отримав 15 років тюрми. Мост (укр.). Процитовано 6 вересня 2025.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
