Філінна

Філінна
д.-грец. Φίλιννα
Народилася	IV століття до н. е.  Фессалія
Померла	IV століття до н. е.
Діяльність	поетеса, письменниця
Знання мов	давньогрецька
Рід	Алевади
У шлюбі з	Філіпп II Македонський
Діти	Філіпп III Аррідей

Філінна (д.-грец. Φίλιννα, IV століття до н. е.) — дружина македонського басилевса Філіппа II, мати Аррідея, який успадкував царський титул після смерті Александра Македонського.

Філінна, ймовірно, походила з фессалійського аристократичного роду Алевадів. У 358 або на початку 357 року до н. е. Філінну видали заміж за басилевса Македонії Філіппа II. Шлюб був династичним, оскільки припускав допомогу Філіппа II фессалійцям у тому війні з ферськими тиранами, тоді як Філіпп II посилював свій вплив у Фессалії. Незабаром Філінна народила сина Аррідея, а потім, у тому ж 357 році до н. е. Філіпп II взяв за дружину Олімпіаду. Імовірно, між жінками був конфлікт, який завершився зміцненням впливу Олімпіади при македонському дворі. Подальша доля Філінни достовірно невідома, що передбачає існування різних гіпотез.

Філінна народилася в фессалійському місті Ларисі і, імовірно, походила з аристократичного роду Алевадів^[1]. Античні свідчення про те, що в молодості Філінна була «танцівницею»^[2][3] і «розпусницею»^[4][5], є недостовірними, наслідком пропаганди тих сподвижників Александра Македонського, які після смерті басилевса виступали проти права наслідування з боку його єдинокровного брата — сина Філінни Арідея^[6][7][1]. Також, за однією з версій, називаючи Філінну «розпусницею» давні автори критикували полігамні відносини при дворі македонського царя^[8].

У 358 або на початку 357 року до н. е. Філінну видали заміж за басилевса Македонії Філіппа II. Цей династичний шлюб був потрібен Філіппу II, щоб поріднитися з правлячим фессалійським родом Алевадів^[9]. Алевади, своєю чергою, потребували союзу з Македонією для захисту від ферських тиранів. Можливо, разом із Філінною Філіпп II отримав громадянство головного фессалійського міста Лариси, що згодом дозволило йому стати «архонтом» Фессалійського союзу. До часу весілля Філінни відноситься перший похід Філіппа II до Фессалії, коли македоняни розбили військо ферських тиранів Тисифона і Лікофрона, змусивши їх припинити наступ на вільні фессалійські міста^{[10][11][12][13][14][15]}. Згодом Філіпп II також одружився з фессалійкою Нікесіполідою, яка, згідно з античними авторами, була родичкою ферським тиранам. Таким чином, за допомогою династичних шлюбів Філіпп II зміг поріднитися з двома основними антагоністичними групами фессалійського суспільства^[16].

Для македонських басилевсів полігамія була звичайним явищем. На короткий час Філінна стала головною дружиною Філіппа II, особливо після народження первістка^{[к 1]} Аррідея, ймовірно, в 357 році до н. е.^[18] Незабаром вона поступилася роллю головної жінки при македонському дворі черговій дружині Філіппа II Олімпіаді. Можливо, це було пов'язано з вищим походженням та політичним впливом сім'ї Олімпіади, яка правила Епірською державою^[19]. Можливо, такий статус Олімпіади був частиною шлюбного договору між Філіппом II та її опікуном басилевсом Аррібом. Також Арріб міг виторгувати визнання сина Олімпіади спадкоємцем македонського престолу^[20]. Одночасно не можна виключити особливу досвідченість Олімпіади в інтригах при македонському дворі, внаслідок чого Філінна втратила весь свій колишній вплив^[21].

За однією з версій, поки син Філінни Аррідей та Олімпіади Александр були маленькими, Філінна та Олімпіада прагнули забезпечити своїй дитині статус спадкоємця престолу, що передбачало конфлікт^{[к 2]}. Згодом, коли виявилося, що Аррідей не може правити за станом здоров'я (античні автори називали його недоумкуватим), питання вирішилося саме собою. Сучасний науковець Ієн Вортінгтон зазначив, що природа захворювання Аррідея невідома, проте навів три гіпотези. Можливо, у дитини виявилася епілепсія. Також, не виключено, що дитина травмувалася, або, як вказували античні автори, була отруєна Олімпіадою. Можливо, у цій легенді знайшло відображення суперництво двох дружин Філіппа II^[24][25][26].

Ієн Вортінгтон зазначав, що про подальшу долю Філінни практично нічого невідомо, і, ймовірно, на думку історика, становище Філінни при македонському дворі мало відрізнялося від статусу наложниці^[24]. Е. Керні лише констатувала, що античні джерела не згадують Філінну після народження Аррідея^[8].

Окрема, пов'язана з ім'ям Філінни, дискусія в історіографії стосується фрагмента з трактату Арріана «Після Александра», де Амфімах названий братом нового басилевса Аррідея^[27]. Гельмут Берве сприйняв цей фрагмент дослівно, припустивши, що Амфімах був братом царя Филиппа III Аррідея (за царювання Аррідей взяв ім'я Филиппа) і сином Філінни від першого шлюбу^[28][29]. Даніель Огден навіть припустив, що наявність у Філінни дитини від першого шлюбу стало одним із факторів, через які роль спадкоємця престолу відійшла до Александра^[30]. Інші історики, зокрема Карл Юліус Белох і Вальдемар Геккель, висловили думку, що Амфімах був братом тезки царя воєначальника Аррідея, якого Арріан переплутав з монархом. Вони підкреслювали, що двох Аррідеїв сплутав також Марк Юніан Юстин при описі перевезення тіла Александра Македонського до Єгипту^[31][32]. А. Міус зазначив, що в істориків недостатньо інформації, щоб підтвердити або спростувати якусь із цих версій^[33].

• Arrianus (20 вересня 2020). Fragments of Greek Historians (156) Arrianus "Events after the death of Alexander". https://www.attalus.org/ (англ.). Процитовано 17 грудня 2024. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

• Афіней. Бенкетуючі софісти.

• Діодор Сицилійський. Історична бібліотека.
• Плутарх. Сравнительные жизнеописания в двух томах / Перевод С. П. Маркиша, обработка перевода для настоящего переиздания — С. С. Аверинцева, переработка комментария — М. Л. Гаспарова. — второе. — М. : Наука, 1994.
• Юстин. Епітома твору Помпея Трога «Історія Філіппа».

• Киляшова К. А. Политическая роль женщин при дворе македонских царей династии Аргеадов. Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук / Научный руководитель доктор исторических наук, профессор Э. В. Рунг. — Казань : Казанский (Приволжский) федеральный университет, 2018.
• Уортингтон Й. Филипп II Македонский. — СПб. — М. : Евразия — ИД Клио, 2014. — 400 с. — ISBN 978-5-91852-053-6.
• Фролов Э. Д. Греция в эпоху поздней классики (Общество. Личность. Власть). — СПб. : Издательский Центр «Гуманитарная Академия», 2001. — 602 с. — (Studia classica) — ISBN 5-93762-013-5.
• Berve H. Das Alexanderreich auf prosopographischer Grundlage. — München : C. H. Beck`sche Verlagsbuchhandlung, 1926. — Т. 2.
• Carney E. D.. Women and Monarchy in Macedonia. — Norman : University of Oklahoma Press, 2000. — ISBN 0-8061-3212-4.
• Carney E. D.. Olympias. Mother of Alexander the Great. — N. Y. • L. : Routledge, 2006. — 221 p. — (Women of the Ancient World) — ISBN 0-415-33316-4.
• Greenwalt W. The Search for Arrhidaeus // The Ancient World. — 1984. — Vol. 10 (24 October). — P. 69—77.
• Hammond N. G. L., Griffith G. T. A History of Macedonia. — Oxford : Clarendon Press, 1979. — Т. II: 550-336 B.C. — ISBN 0-l9-814814-3.
• Hammond N. G. L. Philip of Macedon. — Baltimore : The Johns Hopkins University Press, 1994. — ISBN 0-8018-4927-6.
• Heckel W. Who's Who in the Age of Alexander and his Successors. From Chaironea to Ipsos (338—301 BC). — Barnsley : Greenhill Books, 2021. — 554 p. — ISBN 978-1-78438-648-1.
• Martin T. A Phantom Fragment of Theopompus and Philip II's First Campaign in Thessaly // Harvard Studies in Classical Philology. — Department of the Classics, Harvard University, 1982. — Vol. 86 (24 October). — P. 55—78. — DOI:10.2307/311184.
• Meeus A. What We Do Not Know About the Age of the Diadochi: the Methodological Consequences of the Gaps in the Evidence // After Alexander. The time of the diadochi (323–281 BC) / edited by Víctor Alonso troncoso and edward M. Anson. — Oxford : Oxbow Books, 2013. — P. 84—98. — ISBN 978-1-84217-509-5.
• Mortensen C. Harmony or Hatred? The Inter-relationship of Philip’s Wives // Αρχαία Μακεδονία. — 1999. — Vol. 6 (24 October). — P. 797—805.
• Ogden D. Polygamy, Prostitutes and Death the Hellenistic Dynasties. — L. : Duckworth&Co, Ltd, 1999. — ISBN 0715629301.
• Tronson A. Satyrus the Peripatetic and the Marriages of Philip II // The Journal of Hellenic Studies. — The Society for the Promotion of Hellenic Studies, 1984. — Vol. 104 (24 October). — P. 116—126. — DOI:10.2307/630283.

Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «к», але не знайдено відповідного тегу <references group="к"/>