Futura
| Futura | |
|---|---|
 | |
| Стиль | Шрифти без зарубок |
| Класифікація | геометричний гротеск |
| Дата створення | 1927 |
| Дизайнер | Пауль Реннер |
 Futura у Вікісховищі  | |
Futura — типовий представник гротескного шрифту, створений між 1924 і 1926 роком німецьким дизайнером Паулем Реннером. Відображає в собі вплив конструктивізму та німецької школи Баухаус.
Історія
У 1924 році німецький видавець Якоб Хегнер замовив художнику Паулю Реннеру шрифт, який був задуманий як «шрифт майбутнього». Перші ескізи були невдалими, оскільки літери представляли поєднання простих геометричних форм, мали неприродний вигляд і тому текст, набраний футурою не сприймався.
Кириличний варіант Футура Медіум був створений для літніх Олімпійських ігор 1980 року в Москві.[1]
Особливості дизайну
В основі Futura лежать прості геометричні фігури: майже ідеальні кола, трикутники та квадрати. Товщина ліній у літерах майже однакова, тому шрифт виглядає рівним і спокійним. Малі літери «a» та «g» мають просту одноярусну форму, а виносні елементи малих літер піднімаються вище за великі літери.[2] Водночас Futura не є суто «циркульним» шрифтом: наприклад, літера «o» лише здається ідеальним колом, а насправді вона трохи овальна. Такі дрібні відхилення роблять літери врівноваженішими й зручнішими для читання.[3]
Шрифтоливарня Bauer, яка випустила Futura в 1927 році, активно рекламувала його як втілення сучасності з гаслом «die Schrift unserer Zeit» — «шрифт нашого часу».[4]
Використання
Futura й досі залишається одним із найвідоміших шрифтів і використовується як для заголовків, так і для основного тексту.
Починаючи з кінця 1970-х років Futura став «фірмовим» шрифтом американської художниці-концептуалістки Барбари Крюгер. Вона накладає білі написи жирним похилим Futura на червоні плашки поверх чорно-білих фотографій із журналів і реклами. Так оформлені, зокрема, її відомі роботи «Твоє тіло — поле бою» та «Я купую, отже, я існую».[5]
Futura люблять і кінематографісти. Жирне накреслення Futura Extra Bold було улюбленим шрифтом режисера Стенлі Кубрика.[6] Гаспар Ное використовує Futura майже в усіх своїх фільмах,[7] а Вес Андерсон оформлював ним титри своїх ранніх фільмів, зокрема «Пляшкової ракети» та «Академії Рашмор».[8]
Примітки
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2016. Процитовано 25 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Christopher Burke (Грудень 1998). Paul Renner: The Art of Typography. Princeton Architectural Press. с. 88—100. ISBN 978-1-56898-158-1.
- ↑ Moore, Ian. Making Geometric Type Work. Typographica. Процитовано 3 жовтня 2014.
- ↑ Aynsley, Jeremy (2000). Graphic Design in Germany: 1890–1945. Berkeley: University of California Press. с. 102—105. ISBN 9780520227965.
- ↑ Allwood, Emma Hope (7 жовтня 2016). Barbara Kruger: back to the Futura. Dazed. Процитовано 9 листопада 2024.
- ↑ Ronson, Jon (27 березня 2004). Citizen Kubrick. The Guardian.
- ↑ How Futura became Gaspar Noé's go-to typeface. Little White Lies (англ.). Процитовано 11 березня 2022.
- ↑ Thomas, Douglas (2017). Never Use Futura. New York: Princeton Architectural Press. с. 156—158. ISBN 9781616895723.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).