YaChudo

Фріц Раддац

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Фріц Раддац
нім. Fritz Raddatz Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Fritz Joachim Raddatz Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився3 вересня 1931[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Вільна держава Пруссія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 лютого 2015[1][2][…] (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Цюрих, Швейцарія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняCemetery Syltd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, журналіст, літературний редактор, літературний критик, біограф, історик, публіцист, теоретик літератури, історик літератури, літературознавець, критик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьGerman-language studiesd[4], теорія літератури[4] і публіцистика[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materHU Berlin Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[5][4][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер ордена Мистецтв та літератури

Deutscher Reporterpreisd (2014)

IMDbID 1091015 Редагувати інформацію у Вікіданих

Фріц Раддац (нім. Fritz Joachim Raddatz, 3 вересня 1931, Берлін — 26 лютого 2015) — німецький письменник, історик літератури, журналіст, есеїст.

Життєпис

Мати померла під час пологів. Ріс без батька, виховувався в сім'ї офіцера Першої світової війни, що в роки Веймарської республіки входив у дирекцію кіностудії УФА. Закінчив Берлінський університет імені Гумбольдтів (1953), де вивчав історію, германістику, американістику, історію мистецтв. Склав габілітаційний іспит у Ганноверському університеті імені Готфріда Вільгельма Лейбніца у Ганновері (1971).

У 1950-х роках співпрацював з газетою Berliner Zeitung, служив у східноберлінському видавництві Volk und Welt. У 1958 році після гострих конфліктів на ідеологічному ґрунті переїхав до ФРН. Співпрацював із видавництвом Rowohlt, писав фейлетони для газети Die Zeit.

Жив у Гамбурзі.

Вибрані праці

Фріц Раддац (2012)
  • Herders Konzeption der Literatur, dargelegt an seinen Frühschriften, 1958 (Phil. Diss. Humboldt-Universität zu Berlin).
  • Traditionen und Tendenzen. Materialien zur Literatur der DDR. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1972, ISBN 3-518-03995-4 (zugleich Habil.-Schrift TU Hannover 1971).
  • Georg Lukács in Selbstzeugnissen und Bilddokumenten. Rowohlt, Reinbek 1972, ISBN 3-499-50193-7.
  • Karl Marx. Eine politische Biographie. Hoffmann und Campe, Hamburg 1975, ISBN 3-455-06010-2.
  • Karl Marx. Der Mensch und seine Lehre. Rowohlt, Reinbek 1987, ISBN 3-499-18324-2.
  • Heinrich Heine. Ein deutsches Märchen. Essay. Hoffmann und Campe, Hamburg 1977, ISBN 3-455-06011-0.
  • Revolte und Melancholie. Essays zur Literaturtheorie. Knaus, Hamburg 1979, ISBN 3-8135-2543-0.
  • Von Geist und Geld. Heinrich Heine und sein Onkel, der Bankier Salomon. Eine Skizze. Mit sechs Radierungen von Günter Grass. Bund, Köln 1980, ISBN 3-7663-0631-6.
  • Eros und Tod. Literarische Portraits. Knaus, Hamburg 1980, ISBN 3-8135-2555-4.
  • Pyrenäenreise im Herbst. Auf den Spuren Kurt Tucholskys. Rowohlt, Reinbek 1985, ISBN 3-498-05705-7.
  • Die Nachgeborenen. Leseerfahrungen mit zeitgenössischer Literatur. S. Fischer, Frankfurt am Main 1983, ISBN 3-10-062802-0.
  • Lügner von Beruf. Auf den Spuren William Faulkners. Rowohlt, Reinbek 1987, ISBN 3-498-05711-1.
  • Geist und Macht: Essays 1, Polemiken, Glossen und Profile. Rowohlt, Reinbek 1989, ISBN 3-499-18551-2.
  • Der Rhein ist tiefer denn je. Welche Rolle spielt die zeitgenössische französische Literatur in Deutschland? In Verena von der Heyden-Rynsch, Hg.: Vive la littérature! Französische Literatur der Gegenwart. Hanser, München 1989, ISBN 3-446-15727-1 S. 273—276.[7]
  • Tucholsky, ein Pseudonym. Essay. Rowohlt, Reinbek 1989, ISBN 3-498-05706-5.
  • Taubenherz und Geierschnabel. Heinrich Heine. Eine Biographie. Beltz, Weinheim 1997, ISBN 3-88679-288-9.
  • Ich habe dich anders gedacht. Erzählung. Arche, Zürich 2001, ISBN 3-7160-2287-X.
  • Gottfried Benn. Leben — niederer Wahn. Eine Biographie. Propyläen, Berlin 2001, ISBN 3-549-07145-0.
  • Günter Grass. Unerbittliche Freunde. Ein Kritiker. Ein Autor. Arche, Zürich 2002, ISBN 3-7160-2308-6.
  • Literarische Grenzgänger. Sieben Essays. List, München 2002, ISBN 3-548-60220-7.
  • Unruhestifter. Erinnerungen. Propyläen, Berlin 2003, ISBN 3-549-07198-1.
  • Eine Erziehung in Deutschland. Trilogie. Rowohlt, Reinbek 2006, ISBN 3-498-05778-2 (enthält: Kuhauge (1984); Der Wolkentrinker (1987); Die Abtreibung (1991)).
  • Liebes Fritzchen, Lieber Groß-Uwe. Der Briefwechsel (mit Uwe Johnson). Suhrkamp, Frankfurt am Main 2006, ISBN 3-518-41839-4.
  • Schreiben heißt, sein Herz waschen. Literarische Essays. Zu Klampen, Springe 2006, ISBN 3-934920-95-0.
  • Mein Sylt. Fotos von Karin Székessy. Mare, Hamburg 2006, ISBN 3-936384-26-6.
  • Das Rot der Freiheitssonne wurde Blut. Literarische Essays. Zu Klampen, Springe 2007, ISBN 978-3-86674-013-6.
  • Rainer Maria Rilke. Überzähliges Dasein. Eine Biographie. Arche, Zürich 2009, ISBN 978-3-7160-2606-9.
  • Nizza — mon amour. Arche, Zürich 2010, ISBN 978-3-7160-2636-6.
  • Tagebücher 1982—2001. Rowohlt, Reinbek 2010, ISBN 978-3-498-05781-7.
  • Tucholsky: Eine biografische Momentaufnahme. Herder, Freiburg im Breisgau 2010, ISBN 978-3-451-06238-4.
  • Bestiarium der deutschen Literatur. Rowohlt, Reinbek 2012, ISBN 978-3-498-05793-0.
  • Tagebücher 2002—2012. Rowohlt, Reinbek 2014, ISBN 978-3-498-05797-8.[8]
  • Stahlstiche: 33 Einreden aus 35 Jahren. Rowohlt, Reinbek 2013, ISBN 978-3-498-05796-1.
  • Jahre mit Ledig: Eine Erinnerung. Rowohlt, Reinbek 2015, ISBN 978-3-498-05798-5.

Інтернет-ресурси

Примітки

  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118787624 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Discogs — 2000.
  3. ↑ а б в Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  4. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Originalbeitrag
  8. ↑ Cammann, Alexander (20 березня 2014). Wie geht man ab? Ein großer Klagegesang: Fritz J. Raddatz’ Tagebücher von 2002 bis 2012 sind scharfsinnig, komisch und berührend. Die Zeit. Процитовано 11 березня 2022.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).