YaChudo

Фріц Клімш

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Фріц Клімш
нім. Fritz Klimsch
Народження10 лютого 1870
Франкфурт-на-Майні, Вісбаден, Гессен-Нассау, Пруссія
Смерть30 березня 1960 (90 років)
 Фрайбург[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБаден-Вюртемберг Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняБерлінська академія мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительФріц Шапер Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьскульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленБерлінський сецесіон[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориRudolf Virchow Monumentd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоEugen Klimschd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зIrma Klimschd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиReinhold Klimschd і Uli Klimschd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіFerdinand Karl Klimschd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїФінська національна галерея і Берлінська галереяd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною
медаль Гете за мистецтво і науку
CMNS: Фріц Клімш у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Фріц Клімш (нім. Fritz Klimsch; 10 лютого 1870, Франкфурт-на-Майні — 30 березня 1960, Фрайбург-ім-Брайсгау) — німецький скульптор.

Біографія

Клімш навчався у Королівській академічній вищій школі образотворчих мистецтв у Берліні та у Фріца Шапера. У 1898 році разом з Вальтером Лейстіковим та Максом Ліберманом він був співзасновником Берлінського сецесіону. З 1912 Клімт був членом Прусської академії мистецтв, а з і 1916 - її сенатором. З 1921 до виходу на пенсію в 1935 Клімш був професором Об'єднаних державних шкіл Берліна.

Клімш отримав визнання в епоху націонал-соціалізму у Німеччині. На виставці у новому мюнхенському Будинку мистецтва було представлено його 21 твір. Клімш прославився скульптурними бюстами Еріха Людендорфа, Вільгельма Фріка та Адольфа Гітлера, а й Маріанни Хоппе. У своєму щоденнику Йозеф Геббельс назвав Клімша «зрілим зі скульпторів, генієм у тому, як він поводиться з мармуром». У 1944 році Гітлер включив Клімша до свого особливого списку з 12 найталановитіших художників.

Незадовго до своєї смерті у 1960 році Клімш був нагороджений орденом "За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина".

Пам'ятник Рудольфу Вірхову поблизу клініки Шаріте

Ранні роботи Клімша виконані в дусі югендстилю, пізніше Клімш звернувся переважно до класичних форм і здобув популярність завдяки своїм скульптурним портретам жіночої оголеної натури. Ця прихильність до класичних форм пізніше привернула до себе увагу націонал-соціалістів і забезпечила пік художньої кар'єри Клімша наприкінці 1930-х років.

Примітки

  1. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  2. ↑ https://sammlung.staedelmuseum.de/de/person/berliner-secession
  3. ↑ а б Hessische Biografie — Hessisches Institut für Landesgeschichte.

Література

  • Hermann Braun: Fritz Klimsch. Eine Dokumentation. ISBN 3-9802780-0-X
  • Hermann Braun: Fritz Klimsch. Werke. ISBN 3-922612-00-8
  • Dr. Gustav Sichelschmidt: Berliner Denkmäler in alten Ansichten. Zaltbommel (Niederlande), 1979.
  • Uli Klimsch: Fritz Klimsch, Die Welt des Bildhauers. Berlin, 1938.
  • Künstlerlexikon Thieme-Becker. — Bd. 20. — S. 502.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).