Фріц Айзель
| Фріц Айзель | |
|---|---|
нім. Fritz Eisel  | |
| Народження | 27 березня 1929[1] Лаутербах, Гіссен, Гессен |
| Смерть | 19 вересня 2010[1] (81 рік) |
| Ланген-Брюц, Crivitzd, Людвігслюст-Пархім, Мекленбург — Передня Померанія, Німеччина | |
| Країна |  Німеччина |
| Діяльність | художник, викладач університету |
| Працівник | Дрезденська академія мистецтвd |
| Діти | Carla Kalkbrennerd[2] |
| Роботи в колекції | National Gallery of Modern Artd, Державні художні зібрання Дрездена і Нова національна галерея
|
 Фріц Айзель у Вікісховищі | |
Фріц Айзель (нім. Fritz Eisel; 27 березня 1929, Лаутербах — 19 вересня 2010, Ланген-Брюц) — німецький художник та графічний митець[3][4].
Життєпис
З 1947 по 1950 рік Фріц Айзель навчався в Університеті архітектури та образотворчого мистецтва на факультеті образотворчого мистецтва у Веймарі[5]. Серед його вчителів були Ганнс Гофман-Ледерер і Фріц Ден, за якими він у 1950 році перевівся у Дрезденський університет образотворчих мистецтв. У 1952 році він поїхав на навчання в Ленінград в Державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Рєпіна Академії мистецтв СРСР, де працював з Борисом Йогансоном до 1957 року.
З 1957 по 1959 рік Айзель знову жив у Дрездені й працював художником. У 1958 році отримав мистецьку премію Товариства німецько-радянської дружби. У 1959 році він переїхав до Потсдама, де з 1965 по 1970 рік був директором Історичного меморіалу Потсдамської угоди в палаці Цецилієнгоф[6]. У 1970 році обійняв посаду в Дрезденському університеті образотворчих мистецтв, де у 1973 році був призначений професором та був його ректором з 1975 по 1979 рік. З 1982 року жив і працював художником у Ланген Брютці. Викладав у Технічному училищі прикладного мистецтва в Гайлігендаммі з 1985 по 1994 рік[7] і в Окружній академії культури у Шверіні з 1986 по 1988 рік.
Від його шлюбу з Крістою Айзель, уродженою Лерш, у 1951 році народилося двоє дітей: художник і графік Пауль Айзель і журналістка та письменниця Карла Калкбреннер. Серед його онуків — музиканти та музичні продюсери Пауль і Фріц Калькбреннер.
Нагороди та визнання
- 1958 Мистецька премія Товариства німецько-радянської дружби
- 1961 Премія імені Теодора Фонтане Потсдамського округу
- 1973: золота медаль Артура Беккера
- 1975 Мистецька премія НДР
- 1977: Премія імені Мартіна Андерсена-Нексе від міста Дрезден
Примітки
- ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #12110785X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Fritz Eisel. Kunst in der DDR. „Bildatlas: Kunst in der DDR“ – ein Verbundprojekt gefördert vom Bundesministerium für Bildung und Forschung. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 13 березня 2015.
- ↑ Lisa Jürß (24 вересня 2010). Fritz Eisel (Langen Brützer Maler) gestorben. Gemeinde Langen Brütz. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 13 березня 2015.
- ↑ Rainer Krauß: spektrum – Bildende Künstler der DDR an der Hochschule für Baukunst und Bildende Künste Weimar 1946–1951. Druckhaus Weimar, Weimar.
- ↑ Erika Herbrig: Chefin in Cecilienhof. Die Leiterin der Gedenkstätte des Potsdamer Abkommens erinnert sich. Verlag am Park, Berlin, ISBN 978-3-947094-70-7, S. 46–47.
- ↑ Fritz Eisel - Kunst in der DDR / Künstler. www.bildatlas-ddr-kunst.de. Процитовано 10 липня 2024.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).