Фреони

Фрео́ни або хладони — група галогенопохідних вуглеводнів, що киплять нижче кімнатної температури і використовуються в холодильній промисловості як холодоагенти і як розпилювачі в аерозольних упаковках. Наприклад, фреон дифлуородихлорометан CF₂Cl₂ (R12) — рідина, що кипить при -29,8°С.

Здебільшого фреони інертні біля поверхні Землі, однак у стратосфері хлоровмісні фреони (хлорфторвуглеводні) зазнають фотохімічного розпаду з виділенням іонів хлору, які є каталізатором хімічних реакцій, що руйнують молекули озону.

Згідно Монреальського протоколу, виробництво та застосування деяких фреонів заборонено, насамперед — R-12 та R-22. На заміну їм прийшли такі фреони як R-134a, R-410A, R-404A та R-507 — це фторовуглеводневі сполуки, які мають нульовий озоноруйнівний потенціал.

Перший фреон винайшов Томас Міджлі, що працював в компанії «General Motors».

Виявлено, що фреони, якщо використані як інгалянти, викликають ейфорію або інтоксикацію. Через це деякі люди вживають фреони рекреаційно, щоб досягти цих ефектів.^[1] У разі вдихання фреони діють токсично, що може мати згубні наслідки для різних органів. Їхня дія може пошкодити мозок і серцево-судинну систему, потенційно спричиняючи аномалії в роботі серця, а також епілептичні напади. Вдихання фреонів також може пошкодити легені і, в рідкісних випадках, призвести до дихальної недостатності. Пошкодження легень через вдихання фреонів називають вуглеводневим пневмонитом.^[1]

• Галогеноалкани

• Фреони // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Фреони (хладони) // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 185.

• В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4