Франческо Розі

Франческо Розі
італ. Francesco Rosi
Дата народження	15 листопада 1922[1][1][…]
Місце народження	Неаполь, Італія[2]
Дата смерті	10 січня 2015[1][1][…] (92 роки)
Місце смерті	Рим, Італія[3]
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Професія	кінорежисер, сценарист, журналіст, режисер, театральний режисер
Magnum opus	Salvatore Giulianod, Hands Over the Cityd, Справа Маттеї і Christ Stopped at Ebolid
Нагороди	премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1985) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1997) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1979) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1981) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1976) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1965) Почесний доктор Падуанського університетуd Honorary Golden Beard (2008) премія БАФТА за найкращий фільм (1983) Гран-прі журі Венеційського міжнародного кінофестивалю (1958) Премія «Золотий лев» за кар'єруd (2012) Срібний ведмідь за найкращу режисуру (1962) Золота пальмова гілка (1972) honorary doctor of the University of Paris 1 Pantheon-Sorbonned (5 квітня 2002) «Срібна стрічка» за найкращу режисуру (1963) Nastro d'Argento for Best Subjectd
IMDb	ID 0742940
Франческо Розі у Вікісховищі

Франче́ско Ро́зі (італ. Francesco Rosi; 15 листопада 1922, Неаполь — 10 січня 2015, Рим) — італійський кінорежисер, володар «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю 1972 року.

Народився і виріс у Неаполі. В 1943 році заарештований разом з однокурсниками університету за виступи проти фашистів. Після того, як йому вдалося втекти, Розі переховувався у Тоскані, встановивши зв'язок з рухом Опору. З 1944 року працював на радіо.

Незабаром Лукіно Вісконті запросив його асистентом режисера для зйомок фільму «Земля тремтить» (1948). Надалі Розі працював асистентом Антоніоні («Переможені»), Вісконті («Почуття»), Монічеллі і Еммера.

Розі дебютував у режисурі в 34 роки з фільмом-екранізацією п'єси «Кін, або Геній і безпуття» Олександра Дюма. Через два роки в 1958 році він отримав спеціальний приз журі Венеційського кінофестивалю за фільм «Виклик» про історію неаполітанця Віто Поллара, а ще через п'ять років — «Золотого лева» за фільм «Руки над містом».

У 1979 році фільм Розі «Христос зупинився в Еболі» удостоївся головного призу Московського міжнародного кінофестивалю, а через 4 роки Британська академія назвала цю картину найкращим фільмом іноземною мовою.

• 1952 : Червоні сорочки
• 1959 : Шахраї / (I Magliari)
• 1965 : «Момент істини»
• 1971 : «Справа Маттеї» / (l Caso Mattei) (Гран-прі Каннського фестивалю 1972)
• 1975 : «Ясновельможні трупи» / (Cadaveri eccellenti)
• 1979 : «Христос зупинився в Еболі»
• 1981 : «Три брати» / (Tre fratelli)
• 1984 : «Кармен»
• 1997 : «Перемир'я»

• На 80-річчя кінорежисера вшанували картиною Емми Андієвської «Золотий Христос».

• Q&A with Rosi from The Hollywood Reporter
• Biography of Francesco Rosi from Senses of Cinema
• Literature on Francesco Rosi

Це незавершена стаття про італійського кінорежисера. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.