Франческо Парміджаніно

Парміджаніно, Франческо Маццола
Парміджаніно, Франческо Маццола
Parmiginino Francesco Mazzola
	Франческо Парміджаніно намалював свій автопортрет, дивлячись на себе у випукле дзеркало
При народженні	Франческо Маццола
Народження	11 січня 1503; Парма
Смерть	24 серпня 1540 (37 років)
	Казальмаджоре
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	біблійні, міфологічні композиції, портрети
Навчання	автодидакт
Діяльність	художник, графік, офортист, рисувальник, художник-гравер, архітектурний кресляр, візуальний митець, архітектор, дизайнер, художник фресок, гравер, художник-монументаліст
Напрямок	маньєризм
Роки творчості	1520-1540
Вплив	Корреджо, маньєристи Риму
Твори	The Circumcisiond, Автопортрет, Portrait of a Man in a Red Beretd, Мадонна з довгою шиєю, Mystic Marriage of Saint Catherined і Nativityd
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей Грунінгеd, Галерея Уффіці, Національна галерея, Saint Dominic monastery (Taggia)d, Детройтський інститут мистецтв, Музей історії мистецтв, Музей Каподімонте, Музей мистецтв Кімбеллаd, Берлінська картинна галерея, Національна галерея, Державні художні зібрання Дрездена, Гемптон Корт, Національна пінакотека Болоньї, Галерея Доріа-Памфілі, Державний музей мистецтв, Галерея Спада, Мистецька галерея Йоркаd, Courtauld Galleryd, Баварські державні колекції картин, Національний музей образотворчого мистецтва, Niedersächsisches Landesmuseum Hannoverd, Клівлендський музей мистецтв, Музей фюрера, Музей Фабра, Епслі-хаус, Музей Ґренобляd, William Morris Galleryd, Print Collectiond, Реннський музей образотворчого мистецтва, Музеї Брюггеd, Gabinetto dei disegni e delle stamped, Центр Ґетті, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Weston Parkd, Burton Constable Halld, Tabley Housed, Галерея Борґезе, Galleria Palatina і Королівська колекція
	Франческо Парміджаніно у Вікісховищі

Франче́ско Парміджані́но (Франческо Маццола; 11 січня 1503, Парма — 24 серпня 1540, Казальмаджоре) — італійський живописець, представник маньєризму. Малював фрески з тваринами і сценами полювання (замок Фонтанеллато біля Парми), Оздоби стелі в церкві Сан Джованні Еванджеліста, релігійні композиції і портрети. Один з перших в Італії займався гравюрою в техніці офорт.

Біографія

Народився в місті Парма в родині художника Філіппо Маццола. Батько помер через 2 роки після народження Франческо, а мати — через три. Хлопця виховували родини старших братів, що теж займались живописом.

Ази художньої майстерності згодилися молодому художнику, якого єдиним серед місцевих майстрів залучили до роботи в церкві Сан Джованні Еванджеліста(Івана Хрестителя) у 1521 р. А головні роботи виконували запрошені майстри — М, Ансельмі і Корреджо. Фреска останнього «Іван Богослов на острові Патмос» на стелі церкви так вразила майстерністю Парміджаніно, що той вивчав і копіював її.

1524 року він вже самостійно робив фрески в замку Фонтанелато (20 км від Парми) на замову місцевого герцога Галеаццо Санвіталє.

Після робіт в замку Фонтанеллато Парміджаніно наважився поїхати в Рим. Закріпитися в Римі не вдалося через захоплення міста вояками імператора Карла V і руйнації та злочини солдат. Парміджаніно перебрався в тиху Болонью, де відкрив свою майстерню. Він один з перших робив офорти за власними малюнками, чим зацікавив італійців цією технікою гравіювання.

Історичні події привели до того, що папа і імператор дійшли згоди на умовах коронації імператора ще і королем Італії у 1530 р. Це була повна політична поразка папи як володаря. Коронацію провели в Болоньї, бо в розграбованому і зруйнованому Римі цілого собору не знайшлося.

Парміджаніно перебрався в рідну Парму. Там у 1521 р.отримав замову на оздоби стелі в церкві Санта Марія делла Стекката. Ці фрески були настільки красивими, що більш підходили для палацу папи римського або іншого володаря. Парміджаніно виявився надзвичайний хист до візерунків, орнаментів і оздоб, як у першокласного ювеліра.

На жаль, Парміджаніно захопився алхімією і припинив роботи в церкві. За незроблену роботу його заарештували і відвели у в'язницю. Ображений художник домігся звільнення, а сам втік в містечко Казальмаджоре. Через деякий час він помер там, бо захворів на якусь гарячку.