Франческо Аєц

Франческо Айец
Франческо Айец
Francesco Hayez
	автопортрет Франческо Ацеца у віці 57 років, 1848 р.
При народженні	Francesco Hayez
Народження	10 лютого 1791 ; Венеція, Венеційська республіка
Смерть	12 лютого 1882 (91 рік)
	Мілан, Королівство Італія
Поховання	Монументальне кладовище
Національність	італієць, француз за походженням
Країна	Італія
Жанр	біблійні картини, побутовий жанр, парадний портрет
Навчання	Франческо Маджотто, Теодоро Маттеіні, художня академія св. Луки (Рим), Венеційська академія витончених мистецтв
Вчитель	Francesco Maggiottod, Teodoro Matteinid і Lattanzio Querenad
Діяльність	художник, фотограф, літограф, графік, гравер
Напрямок	класицизм, Романтизм, реалізм.
Роки творчості	1811—1882
Покровитель	граф Чиконьяра
Вплив на	класицизм
Відомі учні	Фердінандо Брамбілла
Працівник	Академія Брери
Твори	Поцілунок, The Victorious Athleted, Bad der Nymphend, The destruction of the temple of Jerusalemd, Christ and the woman taken in adulteryd, The Last Meeting between Jacopo Foscari and his Family Before Being Sent into Exiled, Portrait of Matilde Juva Brancad, Bathsheba Bathingd, Crucifix and the Magdalene kneeling and cryingd, The Two Foscarid, The Kissd, The Kissd, La vendetta di una rivaled, Odalisque readingd, Pietro Rossid, Portrait of Massimo d’Azegliod, Portrait of the countess Antonietta Negroni Prati Morosinid, Portrait of Alessandro Manzonid, Portrait of Alessandro Manzonid, Ruth, Valenza Gradenigo faints in front of her father, the Inquisitord і Valenza Gradenigo before the Inquisitiond
Роботи в колекції	Pavia City Museumsd, Брера, Музей Каподімонте, Національна галерея сучасного мистецтва (Рим), Пінакотека Тозіо-Мартіненго, Художній музей Волтерс, Музей Польді-Пеццолі, Галерея Академії (Венеція), Museum of Modern and Contemporary Art of Trento and Roveretod, Museum of John Paul II Collectiond, Galleria d'arte moderna di Milanod, Національна галерея, Gallerie d'Italia – Milanod, Museo Civico d'Arte Anticad, Musei Civici di Monzad, Luigi Bailo Museumd, Turin Civic Gallery of Modern and Contemporary Artd, Стара національна галерея, Королівський палац Турина, Академія Святого Луки, MAG Museo Alto Gardad, Galleria d'arte modernad, Villa Carlottad, Галерея Уффіці, Galleria d’arte moderna Achille Fortid, Museo Nazionale di San Martinod, Palazzo Mazzettid, Bologna City Art Collectionsd, Malaspina Picture Galleryd, Revoltella Museumd, Print Collectiond, Masnagod, Палац дожів, Diocesan Museum of Miland, приватна колекціяd, Collections of Palazzo Mazzettid, Pinacoteca civica di Trevisod, Музей мистецтв Ліхтенштейну і Collections of the Ospedale Maggiored
	Франческо Аєц у Вікісховищі

Франческо Айец (італ. Francesco Hayez; 10 лютого 1791, Венеція — 21 грудня 1882, Мілан) — італійський художник та літограф ХІХ ст., француз за походженням.

Прізвище

Він мав французьке походження, тому італійці, призвичені до переробки іноземних прізвищ, імен та географічних назв по різному вимовляли та писали його прізвище. В літературі минулого можна зустріти напис його прізвища як Хайєс, Гаєс, Гаєц.

Рані роки

Батько був французом, а мати італійкою^[8]. Родина не була заможною. Він був наймолодшим сином в родині, де було ще чотири сини. У матері була рідна сестра, чоловік котрої був заможним колекціонером^[8]. До них і відіслали наймолодшого сина. До хлопця були уважні і колекціонер і роздивився вхлопці здібності. Тому його влаштували на навчання о майстра-реставратора. Ще малого хлопця перевели до майстерні художника Франческо Маджотто, у котрого він навчався три роки^[8].

Данина стилю класицизм

1809 року у 17 років він виграв конкурс і отримав право на навчання в Римі в академії св. Луки. Його покровителем став граф Чиконьяра, а керівником в академії — скульптор Антоніо Канова^[8], сам венецієць. Згодом серед його знайомців став художник Енгр, француз, що мешкав у Римі. Так, молодий художник опинився в колі художників-класицистів і сам почав працювати в цій стилістиці. Серед перших замов «Одісей в палаці Алкіноя» для короля Неаполя француза Йоахима Мюрата^[8], зятя родини Бонапарт. Але в долю митця втрутились незворотні політичні події. Наполеон Бонапарт зазнав поразки під Ватерлоо, Йоахим Мюрат був розстріляний. Припалацові зв'язки в Неаполі розпалися, молодий Айец був вимушений повернутися у Рим. Але його підтримав граф Чиконьяра, що сприяв отриманню замов на палацові декоративні стінописи. Відомо, що перші фрески Айец створив у Ватикані 1817 року, але гроші на них дав Антоніо Канова^[8]. Вони дещо учнівські за задумом, декоративні і орієнтовані на типовий арсенал образів класицизму, давно розроблений легіонами декораторів до нього (орнаменти-гротески, три грації, Меркурій віддає яблуко пастуху Парису. Тетіс купає Ахілла в пекельній річці Стікс). Наскільки вдало опанував молодий художник стилістику пізнього класицизму доводить картина «Смерть Лаокоона з дітьми», переведена художником у побутовий жанр.

Перехід в табір романтизму

Декілька разів він відвідував Мілан, а 1822 року там і оселився^[8]. Мілан того часу був під впливом французької культури, там мешкав письменник-француз Стендаль. Не дивно, що Мілан став колискою для італійського романтизму. Мілан підпав під владу Австро-Угорщини. Впливовий австрійський міністр Клеменс фон Меттерніх дав художнику замову на створення декоративних розписів у Королівському палаці. Айец прибув у Відень і виконав їх. В 1943 році його стінописи загинуть^[8].

В атмосфері підвласного австрійським загарбникам Мілана палко обговорювали проблеми класицизму і романтизму, в них не міг не брати участі і Айец. Згодом він перейде до табору італійських романтиків, але буде доволі обережним. Його романтизм не мав такого радикального характеру, як у французів Жеріко та Делакруа, а обмежився створенням картин з жіночими ню в домішках чогось умовно арабського чи турецького, як його вважали європейці, що ніколи не були ні в Туреччині, ні в арабомовних країнах.

Адміністративна кар'єра

В роки праці в Мілані отримав посаду професора в академії Брера. Він роками жив на самоцензурі, бо мав замови від імператорського двору Відня. 1850 року (у віці під 60) він став директором академії Брера.

Вибрані твори

«Богиня Артеміда»
«Одесей в палаці Алкіноя», Музей Каподімонте, Неаполь
«Лаокоон гине з синами», Брера, Мілан
«Рінальдо і Арміда», 1813, Брера, Мілан
«Портрет додини Стампа ді Сончино», 1822, Брера, Мілан
«Франц Йосип І», I (1830—1916), імператор Австрії в молоді роки, Брера, Мілан
«Танцівниця Шарлотта Шабер в образі Венери»
«Втеча Бьянки Каппелло з Венеції»
«Марія Стюарт», Лувр, Париж
«Втікачі греки з турецької неволі в морі»
«Самсон з убитим левом»
«Автопортрет перед кліткою з хижаками»
«Купальня німф», 1831, приватна збірка
«Паломники та хрестоносці, що гинуть від спраги під стінами Єрусалиму», бл. 1836, Королівський палац, Турин
«Священик Антоніо Росміні», 1853, Брера, Мілан
«Портрет Антоніетти Негроні дитиною», 1858, Галерея новітнього мистецтва, Мілан
«Поцілунок», 1859, Брера, Мілан
«Руйнація Храму римськими вояками в Єрусалимі», 1861, Брера, Мілан

Галерея вибраних творів

«Ревекка», 1828, Художня галерея 19 ст.
«Паломники і хрестоності гинуть від спраги під стінами Єрусалиму», після 1833, Королівський палац, Турин
«Нова улюблениця в гаремі», 1866, приватна збірка, Мілан

Чудовий портретист

Франческо Айец виробився у чудового портретиста. Його портрети створені в тій же стилістиці, що і уславлені портрети пензля Енгра, з котрим він був знайомим. На відміну від портретів Енгра в манері холодного спостереження Айец привніс нотки щирості, теплоти при збереженні всіх модних аксесуарів і реалізму. Цей реалізм дозволив помічати як індивідуальні особливості особи, так і її глупоту або втрачене волосся, зморшки, набряки під очима. Цікаво, що більшість його персон на портретах в чорному одязі.