Франц Кікаль

Франц Кікаль
Підполковник
Загальна інформація
Народження	1869 Сберж, Нови Биджов, Богемія, Австро-Угорщина
Смерть	1940  Київ, УРСР (вогнепальна рана)
Поховання	Биківня
Національність	австрієць[1] або чех[2]
Військова служба
Роки служби	1890—?
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  ЗУНР  УСС  УГА
Рід військ	Сухопутні війська
Війни / битви	Перша світова війна Італійський фронт Східний фронт Битва під Конюхами #
Командування
1914—1916 Старшина 24-го піхотного полку 1916—1917 Командир Вишколу УСС 1917 Командир Легіону УСС
Нагороди та відзнаки
Франц Кікаль у Вікісховищі

Франц Кікаль або Франк Кікаль^[3] (чеськ. František Kikal, нім. Franz Kikal) (нар. 1869 с. Сберж, Нови Биджов, Богемія, Австро-Угорщина — пом. 1940, Київ) — австро-угорський військовик чеського походження, підполковник цісарсько-королівської армії, комендант Легіону Українських січових стрільців (1917) та Вишколу УСС^[4].

Військову службу розпочав у 1890 році в австро-угорській піхоті, в тому числі і у 24-му (Коломийському) полку, який значною мірою складався з українських військовослужбовців. У 1916 — 1917 роках Кікаль очолював вишкіл УСС та з 17 березня 1917 року був командиром їхнього легіону — став одним із небагатьох іноземців-командирів в українських військових формуваннях того часу. Він відзначався вимогливістю до підлеглих, водночас проявляючи повагу до національних почуттів українців.

Під час російського Липневого наступу 1917 року командував Леґіоном УСС у бою під Конюхами, де потрапив у російський полон. Після обміну у 1918 році був виправданий австро-угорським військовим судом за результатами службового розслідування обставин втрати 1-го полку УСС. Подальша біографія Кікаля після розпаду Австро-Угорщини остаточно не з'ясована. Згідно з останніх досліджень, після служби у польському війську він був заарештований органами НКВС у 1939 році та загинув у 1940 році.

Народився 1869 року в селі Сберж (нім. Zběř)^[5]. 1 вересня 1890 році в чині кадета поступив на військову службу в 89-й Галицький піхотний полк цісарсько-королівської армії^[6]. У листопаді 1892 року підвищений до оберлейтенанта^{[7][прим. 1]}. У травні 1906 року підвищений до капітана 2-го класу^[10][11]. У 1909 році переведений з 24-го до 77-го Галицького піхотного полку^[12]. Наступного року його знову перевели до 24-го піхотного полку^[13].

Під час Першої світової війни продовжував служити у 24-му піхотному полку цісарсько-королівської армії^[14], який на 79 % складався з українців^[15]. У 1915 році перебував на Італійському фронті від тирольської оборонної межі до Вайсенбахграбена, східніше Понтебби у складі 7-го корпусу^[16]. У травні 1915 року отримав звання майора^[17].

У листопаді 1916 року переведений до УСС як комендант Вишколу Українських січових стрільців^[18]. 11 листопада 1916 року на підставі вищого військового наказу майора 24-го піхотного полку австрійського ландверу Франца Кікаля було офіційно призначено командантом Легіону Українських Січових Стрільців (відповідна телеграма надійшла до Коша УСС того ж дня о 17:45)^[19].

З 17 березня по 1 липня 1917 рік він був комендантом 1-го полку УСС. У той час на фронт під командуванням Франца Кікаля вийшли два курені з шістьма сотнями, але через їхній низький стан їх об’єднано в один курінь^{[18][20][прим. 2]}. Тоді вони зайняли ділянку оборони під Бережанами в районі села Куропатки^[21]. Його курінь (батальйон) складався з чотирьох сотень, командирами яких були сотник Василь Дідушок, а також поручники Осип Семенюк, Володимир Орза і Осип Букшований^[23][24][21]. Був єдиним комендантом-іноземцем у 1-му полку УСС^[25]. 17 травня 1917 року підвищений до підполковника^[26][27]. Як командант 1-го полку УСС, брав активну участь у громадському секторі частини. У січні 1917 року Франц Кікаль разом із іншими старшинами УСС — Мироном Тарнавським та Грицем Коссаком — був публічно закликаний через пресу скласти офіцерські пожертви на фонд збереження 25 українських народних шкіл на Волині, відкритих за активної участі стрілецтва^[28].

Наприкінці квітня 1917 року за особисту хоробрість у боях цісар нагородив отамана Кікаля орденом Залізної Корони III ступеня з мечами. Ця відзнака стала вже п'ятою його бойовою нагородою в ході Першої світової війни, поряд із двома медалями «Signum Laudis», австрійським Військовим хрестом за заслуги III класу з військовою декорацією та німецьким Залізним хрестом II класу^[29].

Франц Кікаль потрапив у полон 1 липня 1917 року^{[прим. 3]} під час бою 1-го полку з російськими військами під Конюхами на Тернопільщині^[31][32]. Згідно зі спогадами очевидця-стрільця з полку УСС, оприлюдненими в часописі «Діло» у серпні 1917-го року, у битві під Конюхами підполковник Кікаль до останнього вів бій з окопу, застреливши з револьвера чотирьох ворожих солдатів. В тому ж бою отримавши поранення в руку та ногу, був захоплений у полон і перевезений автомобілем до Тернополя^[33].

В російському полоні Франц Кікаль перебував майже десять місяців. Історик Остап Козак, опрацювавши його службовий протокол від 22 квітня 1918 року, реконструював маршрут перебування командира Легіону: після захоплення його доставили через Вибудів, Козівку та Тернопіль до Києва, згодом перевезли до Курська, Москви (табір у Кожухові), Іваново-Вознесенська (табір Грачово), а після обстеження російською комісією — до московських військових шпиталів. Через загострення бронхіту Кікаля планували інтернувати до Данії, однак революційні події у Фінляндії зірвали цей план. Лише навесні 1918 року завдяки домовленостям данського дипломатичного представництва його вдалося обміняти через Мінськ і Барановичі. 13 квітня 1918 року він прибув до Дзедіц, а 18 квітня був направлений на карантин до запасного батальйону № 24 у Фройденталі. У своєму протоколі Кікаль також зазначав, що йому не були відомі випадки свідомої співпраці військовополонених із російською стороною, передачі ворогові військових відомостей чи добровільної відмови австро-угорських офіцерів від спроб утечі з полону^[34].

Після повернення з російського полону у квітні 1918 року Франц Кікаль пройшов перевірку обставин втрати 1-го полку УСС під Конюхами. За результатами службового розслідування, проведеного Львівським військовим командуванням австро-угорської армії, у травні 1918 року офіцерський суд визнав його дії правомірними та зняв із нього будь-які дисциплінарні обвинувачення. Повернення Кікаля з полону також зафіксовано в офіційних «Списках втрат австро-угорської армії», де зазначено, що він «був військовополоненим, повернувся шляхом обміну»^[34].

Подальша біографія Франца Кікаля після завершення Першої світової війни залишається недостатньо з'ясованою. За даними чеських дослідників, після розпаду Австро-Угорщини він оселився у Львові, вступив на службу до польського війська у званні підполковника, а згодом вийшов у відставку. Існує також версія, що після вступу радянських військ до Східної Галичини у вересні 1939 року Кікаля заарештували органи НКВС. За цією ж версією, у 1940 році він став однією з жертв масових розстрілів польських військовополонених, а місцем його ймовірного поховання є поховання у Биківні поблизу Києва^[34].

• Австро-Угорщина
  • Бронзова Ювілейна пам'ятна медаль 1898^[35] (до грудня 1899 р.^[36])
  • Ювілейний хрест^[35] (до січня 1909 р.^[37])
  • Знак військової служби для офіцерів 3-го класу^[35] з мечами^[26] (до грудня 1911 р.^[38])
  • Бронзова Медаль «За військові заслуги»^[35] з мечами^[26] (23 лютого 1915 р.^[39])
  • Хрест «За військові заслуги» 3-го классу^[40] з мечами та військовими відзнаками^[26] (4 вересня 1916 р.^[41])
  • Срібна Медаль «За військові заслуги» з мечами^[26] (3 лютого 1917 р.^[42])
  • Орден Залізної Корони 3-го класу^[26] (18 квітня 1917 р.^[43])
  • Військовий хрест Карла^[26]
• Німецька імперія та Прусське королівство:
  • Залізний хрест 2-го класу (31 травня 1915 р.^[44])

Осип Думін охарактеризував Кікаля як коменданта, який, «хоч і ставив до стрільців великі вимоги, дбав про них і поводився людяно, а головне — намагався зрозуміти національні почуття довіреного йому стягу»^[45].

6 лютого 1917 року буковинський політик і посол Микола Василько від імені Союзу українських послів на Буковині надіслав Францу Кікалю як команданту УСС офіційного вітального листа з нагоди посвячення бойового прапора стрільців^[46]. У зверненні посол передав привітання «геройським синам українського народу», побажав для полку УСС під проводом Кікаля нових перемог, а самому отаманові — з гордістю згадувати час командування «любимцями нашого народу»^[47].

Кікаль зображений на листівках УСС. В лютому 1917 році за виконанням Австрійським фотографічним товариством було зроблено портрет Кікаля, за основу якого зроблена листівка що війшла до серії «1917 – numbers»^[48].

---

• Відзначенє команданта УСС // Дїло. — 1917. — № 99. — С. 4.
• Українські січові стрільці, 1914–1920. — Репринт. відтворення вид. 1935 р. — Львів : Слово, 1991. — 160 с. — ISBN 5-7707-1660-6.
• До команданта українського леґіону майора Кікаля // Дїло. — 1917. — № 33. — С. 2.
• Думін О.О. Історія лєґіону Українських Січових Стрільців. 1914-1918. — Львів, 1936. — 375 с.
• Дубиняк Р.; Цибаняк П. 1-6 // Поштові листівки Українських Січових Стрільців = Ukrainian Legion Postcard. — Лідс, 2005. — 86 с.
• Зміна в командї УСС // Дїло. — 1916. — № 280. — С. 2.
• Лазарович, Микола. Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба / Лановик, Б. Д. (науковий редактор). — Тернопіль : Джура, 2005. — 592 с.
• Є. Топінка. Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії [1]
• Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. — Львів : Каменяр, 1991. — 200 с.
• Липовецький С. Обличчя звитяги (стрілецькі світлини). — Львів: Видавнича компанія «АРС», 2012. — 96 с.
• Меґас О. Геройська Україна. Ілюстровані спомини з України 1914-1920. — Вінніпег : Канадийский Фармер, 1920. — 82 с.
• На волинські школи // Дїло. — 1917. — № 17. — С. 3.
• По сїм і по тім боцї Збруча // Дїло. — 1917. — № 81. — С. 3.
• Шанковський Л. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник. — Нью Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с.
• Enhl M. Die österreichisch-ungarische Landmacht nach Aufbau, Gliederung, Friedensgarnison, Einteilung und nationaler Zusammensetzung im Sommer 1914 : [нім.]. — Wien : Verl. d. Militärwiss. Mitteilungen, 1934. — S. 103.
• Grazer Tagblatt. 30. Oktober : [нім.]. — 1892. — S. 28.
• Grazer Tagblatt. 21. April : [нім.]. — 1917. — S. 16.
• Heldenwerk herausgegeben zu Gunsten der Kriegsfüfsorgezwecke des Kriegshilfsbüros des kk Ministeriums des Innern : [нім.]. — Praga : Vědecká knihovna Vojenský historický ústav, ca 1918. — S. 291.
• Neues Wiener Journal 29. April : [нім.]. — 1906. — S. 36.
• Tagespost <Graz>. 24. Februar : [нім.]. — 1915. — S. 22.
• Tagespost <Graz>. 1. Juni : [нім.]. — 1915. — S. 24.
• Tagespost <Graz>. 5. September : [нім.]. — 1916. — S. 22.
• Tagespost <Graz>. 3. Februar : [нім.]. — 1917. — S. 24.
• Tagespost <Graz>. 18. Mai : [нім.]. — 1917. — S. 24.
• Ranglisten des kaiserlichen und königlichen Heeres : [нім.] / Austro-Hungarian Monarchy. Reichskriegs-ministerium. — Wien : K. K. Hof- und Staatsdruckerei, 1916. — S. 1434.
• Ranglisten des kaiserlichen und königlichen Heeres : [нім.] / Austro-Hungarian Monarchy. Reichskriegs-ministerium. — Wien : K. K. Hof- und Staatsdruckerei, 1917. — S. 1866.
• Ranglisten des kaiserlichen und königlichen Heeres : [нім.] / Austro-Hungarian Monarchy. Reichskriegs-ministerium. — Wien : K. K. Hof- und Staatsdruckerei, 1918. — S. 2286.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1891.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1893.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1897.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1900.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1907.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1909.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1910.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1911.
• Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegs-Marine : [нім.] / Amtliche Ausgabe. — Wien : Aus Der K. K. Hof- Und Staatsdruckeel, 1912.
• Verlustliste Nr. 690. : [нім.]. — 1918. — S. 67.

• http://history.franko.lviv.ua/IIk_3.htm